Історія десята: "Бажання всім догодити"
Вселена іскрилася всіма кольорами райдуги. Метеорити і комети гасали з гуркотом по всьому простору і перепліталися у вогненному сяючому танку.
Бог Абсолют проводив планову перевірку і Все Живе Світло перебувало у готовності в любий момент реагувати на прояви підступної Тьми. Творець спокійно і впевнено висідав на своєму троні і з гідністю чекав результатів перевірки. Від помилок ніхто не незастрахований а Час і Простір перебувають у невпинному русі.
В Небесній Канцелярії була метушня і паніка. Всі не могли зрозуміти, що їм робити - чи займатися поточними справами чи бути напоготові виконувати нові завдання, які виникатимуть спонтанно під час перевірки.
Мелінда сиділа на своєму робочому місці і слухала музику "Такти Вселеної". Цей мікс між класикою і тяжким роком піднімав її настрій і занурював у таємничий світ містерії.
- Хватить байдикувати, - прогримів. як завжди невчасно голос Небесного Цензора. - Те що в нас перевірка, не означає що всі повинні поринути в хаос і лінькувати. Творець віддав наказ Всім займатися своїми справами і не звертати увагу на перевіряючи. Так що, приступаємо до роботи,шановна Меліндо.
- Слухаю і повинуюся. - відповіла іронічно фея і приступила до роботи.
Її зацікавила доля головного бухгалтера великого будівельного концерну. одного з обласних центрів України. Катерина, так звали жінку. настільки запуталася у власному житті, що навіть зі сторони тяжко було зрозуміти її прагнення і дії.
Проглянувши докладно минуле і майбутнє жінки Мелінда на мить замислилася:
"Чому ця людина так старається всім догодити? Невже вона не бачить, що повністю втрачає себе, як особистість?"
Через деякий час фея була вже у сні Катерини.
Жінка сиділа на підлозі на килимі і розглядала старі фотографії, які були розкидані всюди і перемішані з листівками і пустими конвертами і пожовтілими аркушами паперу, списаними дрібним нерозбірливим почерком. Мелінда тихенько підійшла і сіла на край м'якого персидського килиму, ручної роботи.
- Що Ви знайти у цьому мотлоху з минулого? - запитала спокійним урівноваженим голосом Мелінда.
- Якби то я знала, що я хочу і чого шукаю, - проговорила сумно Катерина і очі її наповнилися сльозами.
- А Вам не цікаво. хто Я?
- Знаєте, мені все все рівно, яв це чи сон. Я загубилася в тенетах життя і мені здається що зависла між Світами.
- Ну до цього, дякуючи Творцю, ще справа не дійшла, але все можливо...
Вам треба взяти себе в руки і дати мені змогу зрозуміти причину...
- Це не так просто. Мабуть причина в тому - що я така дурна і стараюся всі у всьому догодити...
- Слухайте, піднімайтеся з підлоги і ходімо на кухню. пригостіть мене кавою, якщо Вам це не важко...
- Вибачте, мене за мою депресивну поведінку,- промовила жінка, - Ходімо я почастую Вас ароматною кавою.
Через деякий час вони сиділи на кухні і пили чорну запашну каву з маленьких, рожевих, порцелянових горняток.
За вікном політував сніг. Маленькі, холодні, білосніжні,пухнасті сніжинки кружляли у чарівному танку і повільно опускалися на сіру поверхню похмурого балкона.
- Яка краса, -проговорила Катерина. - Зараз мені хочеться відчути себе цією маленькою сніжинкою - холодною і неповторною, яка падає з Небес...
Я не розумію - що і в мені не так? Я стараюся нікого не образити. Я допомагаю, підтримую, догоджаю - а мене просто використовують а потім як не потрібну річ викидають на смітник..
- Чому все так песимістично? Творець дав нам Волю самим вибирати собі дорогу в житті, - перебила фея жінку.
- Але я мабуть постійно ходжу по кругу. Сама собі проблеми створюю, а потім мучуся шукаючи шлях до ї вирішення.
- В принципі. так чомусь у Вас тут на Землі побудовано життя. Більшість людей не здатні відчути справжню красу. яка існую кругом них а отримують втіху лише від пафосу, похоті, слави, влади і згромадженню (непотрібних з точки зору Небес) матеріальних цінностей...
Про це можна багато говорити і спорити. Але давайте повернемося до Ваших проблем.
- А в мене, хіба вони є? Мені здається, що я сама велика Проблема. Я не вмію цінити і поважати себе. Це бажання всім догодити - роз їдає мене з середини... і я постійно те і роблю - що жалію себе...
- Але чому? Ви маєте хорошу , престижну роботу.Вас цінує керівництво і поважають люди...
- Так, вірно, промовила Катерина і почала плакати. - Мене просто використовують. Я чітко виконую свою роботу і мабуть працюю за всю бухгалтерію..
Шеф тримає у нашому відділі в основному своїх родичів, які люблять лінькувати. а мені за них "віддуватися"...
Взагалі то у мене все вроді є... а з другої сторони - нічого не має..
- А чому б Вам не змінити своє життя, - промовила Мелінда. - Для Вас людей, це чомусь завжди так важко, хоча Творець створив Вас по своєму образу і подобію. Ви навіть чверть своїх здібностей не використовуєте, закладених у вас. Живете "укладом" стада. Дотримуєтеся незрозумілих цінностей, які самі собі придумали...
- Так, Ви праві."Що скажуть про мене люди?" - це основне, мабуть питання, яке хвилює пересічного громадянина.
- А чому ж не жити за принципом Небес - творити добро, боротися і перемагати і при цьому старатися бути "чистими" перед Творцем. Вміти тверезо оцінити Те - що отримуємо від Нього за свої діяннях.
Хоча це мабуть для Вас "високі матерії"...
Простіше кажучи, чому не жити так - щоб отримувати задоволення від того, що ти робиш. Для чого витрачати час і енергію на без толкові справи, або для тих людей, які не вміють ні цінити. ні поважати - того що ти робиш для них.
- Але ж ми "зобовязані" допомагати своїм близьким, друзям і т.д.,- перебила фею жінка.
- А хто Вас "зобовязував" на це?- промовила Мелінда. - Якщо ми хочемо допомогти, то спочатку потрібно задуматися: " Чи потребують вони цієї допомоги і чи вартують її?"
Людям потрібно давати "Вудочки" а не готову "Рибу" Наша Вселена. побудована на Законі Віддачі. За Все потрібно платити.. А коли ми тільки віддаємо.. свою турботу, любов, прибутки і т.д. - ми порушуємо Закон Вселеної. і попадаємо у немилість до Творця...
Ці Ваші старання всім догодити - оточуючі Вас близькі люди сприймають часом, як належне і перестають цінити Те - що Ви для них стараєтеся зробити.
- Але як мені жити далі? - запитала здивовано Катерина.
- Навчіться любити і цінувати. спочатку. себе.Зупиніться і огляньтеся кругом і побачити яка Краса Природи оточує Вас. Відкрийте своє серце і попробуйте придивитися до Неба. дерев покритих снігом до сіреньких маленьких горобчиків і величних голубів і всього того, що створив Творець..
Ви красива, розумна сильна жінка. Хваліть себе кожен день і слухайте підказки своїх Ангелів. Робіть те - що Вам хочеться в "даний момент", навіть якщо це буде дивним для інших...
Якщо Вас не цінують на роботі - звільняйтеся. Поїдьте відпочиньте. Помилуйтеся красою Світу, який оточує Вас. Поставте на "місце" всіх близьких Вам людей... дітей, внуків, подруг, коханця і т.д.
Хай кожен з них отримає від Вас - стільки ж як і дає.
Це не просто - але можна зробити, якщо захотіти.
- Я спробую, - промовила Катерина, витираючи сльози. - Але, як мені зрозуміти, що я поступаю правильно?
- Слухайте свого серця. Воно ніколи Вас не підведе, - промовила фея і покинула сон жінки.
Катерина прокинулася, геть "розбитою", але з усмішкою на устах. Вона, як хороший фінансист, розробила чіткий план свого майбутнього життя і знала, що твердо. що буде старатися його дотримуватися.
На глибоке здивування свого шефа, вона звільнилася з роботи і забронювала собі номер. для себе "любимої" в мальовничому гірському пансіонаті.
Пояснила дітям і внукам свій новий спосіб життя і дала ясно зрозуміти, що "догоджати" їм без потреби не буде. Допомагати буде - по мірі того, якою буде від них "віддача"
Катерина ввела в "шок" коханця і подруг - сказавши їм, що зустрічатися буде з ними тоді, коли буде мати на це бажання і поїхала милуватися зимовою красою Гір.
Мелінда сиділа за своїм робочим місцем і переглядала нове майбутнє Катерини. Вона щасливо усміхалася. Жінка докорінно змінила свої принципи життя. Після тижня відпочинку, Катерина почала жити, так, як підказувало її серце і Небеса.
Вона з часом знайшла хорошу роботу, де її поважали і цінували і прислуховувалися до її думки.
Діти і внуки з роками привикли до нового її "образу" життя і почали її цінувати.
Небеса послали Катерині Нареченого, людину з яким вона себе відчувала коханою і жаданою
Життєвий шлях Катерини видався нелегким. Але вона не здавалася, боролася і тішилася маленькими перемогами. які надихали її і приносили яскраві, променисті моменти Щастя.
- Цікаві істоти ці люди, - подумала Мелінда. - Такі слабкі, крихкі, на перший погляд.. Але коли в них загоряється іскра Гідності - стають сильними і непереможними і досягають неможливого. Хоча це і не дивно, бо Творець їх створив по своєму образу і подобію.