неділя, 27 січня 2019 р.

Історія десята: "Бажання всім догодити"

Вселена іскрилася всіма кольорами райдуги. Метеорити і комети гасали з гуркотом по всьому простору і перепліталися у вогненному сяючому танку.
       Бог Абсолют проводив планову перевірку і Все Живе Світло перебувало у готовності в любий момент реагувати на прояви підступної Тьми. Творець спокійно і впевнено висідав  на своєму троні і з гідністю чекав результатів перевірки. Від помилок ніхто не незастрахований а Час і Простір перебувають у невпинному русі. 
       В Небесній Канцелярії була метушня і паніка.  Всі не могли зрозуміти, що їм робити - чи займатися поточними справами чи бути напоготові виконувати нові завдання, які  виникатимуть спонтанно під час перевірки.
        Мелінда сиділа на своєму робочому місці і слухала музику "Такти Вселеної". Цей мікс між класикою і тяжким роком піднімав її настрій і занурював у таємничий світ містерії.
       - Хватить  байдикувати, - прогримів. як завжди невчасно голос Небесного Цензора. - Те що в нас перевірка, не означає що всі повинні поринути в хаос і лінькувати. Творець віддав наказ Всім займатися своїми справами і не звертати увагу на перевіряючи. Так що, приступаємо до роботи,шановна Меліндо.
       - Слухаю і повинуюся. - відповіла  іронічно фея і приступила до роботи.
       Її зацікавила доля головного бухгалтера великого будівельного концерну. одного з обласних центрів України. Катерина, так звали жінку. настільки запуталася у власному житті, що навіть зі сторони тяжко було зрозуміти її прагнення і дії. 
       Проглянувши докладно минуле і майбутнє  жінки Мелінда на мить замислилася:
"Чому ця людина так старається всім догодити? Невже вона не бачить, що повністю втрачає себе, як особистість?"
       Через деякий час фея була вже у сні Катерини.
       Жінка сиділа на підлозі  на килимі і розглядала старі фотографії, які були розкидані  всюди  і перемішані з  листівками і пустими конвертами і пожовтілими аркушами паперу, списаними дрібним нерозбірливим почерком. Мелінда тихенько підійшла і сіла на край м'якого персидського килиму, ручної роботи.
       - Що Ви знайти у цьому мотлоху з минулого? - запитала спокійним урівноваженим голосом Мелінда.
       - Якби то я знала, що я хочу і чого шукаю, - проговорила сумно Катерина і очі її наповнилися сльозами.
       - А Вам не цікаво. хто Я?
       - Знаєте, мені все все рівно, яв це чи сон. Я загубилася в тенетах життя і мені здається що зависла між Світами.
       - Ну до цього, дякуючи Творцю, ще справа не дійшла, але  все можливо...
        Вам треба взяти себе в руки і дати мені змогу зрозуміти причину...
       - Це не так просто. Мабуть причина в тому - що я така дурна і стараюся всі у всьому догодити...
       - Слухайте, піднімайтеся з підлоги і ходімо на кухню. пригостіть мене кавою, якщо Вам це не важко...
       - Вибачте, мене за мою депресивну поведінку,-  промовила жінка, - Ходімо я почастую Вас ароматною кавою.
        Через деякий час вони сиділи на кухні і пили чорну запашну каву з маленьких, рожевих, порцелянових горняток.  
       За вікном політував сніг. Маленькі, холодні, білосніжні,пухнасті сніжинки кружляли у чарівному танку і повільно опускалися на сіру поверхню похмурого балкона.
      - Яка краса, -проговорила Катерина. - Зараз мені хочеться відчути себе цією маленькою сніжинкою  - холодною і  неповторною, яка падає з Небес...
       Я не розумію - що і в мені не так?  Я стараюся нікого не образити. Я допомагаю, підтримую, догоджаю - а мене просто використовують а потім як не потрібну річ викидають на  смітник..
      - Чому  все так песимістично? Творець дав нам Волю самим вибирати собі дорогу в житті, - перебила фея жінку.
        - Але я мабуть постійно ходжу по кругу. Сама собі проблеми створюю, а потім мучуся шукаючи шлях до ї вирішення.
       - В принципі. так чомусь у Вас тут на Землі побудовано життя. Більшість людей не здатні відчути  справжню красу. яка існую кругом них  а отримують втіху лише від пафосу, похоті, слави, влади і згромадженню (непотрібних з точки зору Небес) матеріальних цінностей...
       Про це можна багато говорити і спорити. Але давайте повернемося до Ваших проблем.
       - А в мене, хіба вони є? Мені здається, що я сама велика  Проблема. Я не вмію цінити і поважати себе. Це бажання всім догодити - роз їдає мене з середини... і я постійно те і роблю - що жалію себе...
       - Але чому? Ви маєте хорошу , престижну роботу.Вас цінує керівництво і поважають люди...
        - Так, вірно, промовила Катерина і почала плакати. - Мене  просто використовують. Я чітко виконую свою роботу  і мабуть працюю за всю бухгалтерію..
        Шеф тримає у нашому відділі в основному своїх родичів, які люблять лінькувати. а мені за них "віддуватися"...
       Взагалі то у мене все вроді є... а з другої сторони - нічого не має..
       - А чому б Вам не змінити своє життя, - промовила Мелінда. - Для Вас людей, це чомусь завжди так важко, хоча Творець створив Вас по своєму образу і подобію. Ви навіть чверть своїх здібностей не використовуєте, закладених у вас. Живете "укладом" стада. Дотримуєтеся незрозумілих цінностей, які самі собі придумали...
       - Так, Ви праві."Що скажуть про мене  люди?" - це основне, мабуть питання, яке хвилює пересічного громадянина.
       - А чому ж не жити за принципом Небес - творити добро, боротися і перемагати і при цьому старатися бути "чистими" перед Творцем. Вміти тверезо оцінити Те - що  отримуємо від Нього за свої діяннях.
       Хоча це мабуть для Вас "високі матерії"...
Простіше кажучи, чому не жити так - щоб отримувати задоволення від того, що ти робиш. Для чого витрачати час і енергію  на без толкові справи, або для тих людей, які не вміють ні цінити. ні поважати - того що ти робиш для них.
       - Але  ж ми "зобовязані" допомагати своїм близьким, друзям і т.д.,- перебила фею жінка.
       - А  хто  Вас "зобовязував" на це?- промовила Мелінда. - Якщо ми хочемо допомогти, то спочатку потрібно задуматися: " Чи потребують вони цієї допомоги і чи вартують її?"
       Людям  потрібно давати "Вудочки" а не готову "Рибу" Наша Вселена. побудована на Законі Віддачі. За Все потрібно платити.. А коли ми тільки віддаємо.. свою турботу, любов, прибутки і т.д. - ми порушуємо  Закон  Вселеної. і попадаємо у немилість до Творця...
       Ці Ваші старання всім догодити - оточуючі Вас близькі люди сприймають часом, як належне і перестають цінити Те - що Ви для них стараєтеся зробити.
        - Але  як мені жити далі? - запитала здивовано Катерина.
       - Навчіться любити і цінувати. спочатку. себе.Зупиніться і огляньтеся кругом і побачити яка Краса Природи оточує Вас. Відкрийте своє серце і попробуйте придивитися до Неба. дерев покритих снігом до сіреньких маленьких горобчиків і величних голубів і всього того, що створив Творець..
 Ви красива, розумна сильна жінка. Хваліть себе кожен день і слухайте підказки своїх Ангелів. Робіть те - що Вам хочеться в "даний момент", навіть якщо це буде дивним для інших...
       Якщо Вас не цінують на роботі - звільняйтеся. Поїдьте відпочиньте. Помилуйтеся красою Світу,  який оточує Вас. Поставте на "місце"  всіх близьких Вам людей... дітей, внуків, подруг, коханця і т.д.
       Хай кожен з них отримає від Вас - стільки ж як і дає.
       Це не просто - але можна зробити, якщо захотіти.
       - Я спробую, - промовила Катерина, витираючи сльози. - Але, як мені зрозуміти, що я поступаю правильно?
       - Слухайте свого серця. Воно ніколи Вас не підведе, - промовила фея і покинула сон жінки.
       Катерина прокинулася, геть "розбитою", але з усмішкою на устах. Вона, як хороший фінансист, розробила чіткий план свого майбутнього життя  і знала, що твердо. що буде старатися його дотримуватися.
       На глибоке здивування свого шефа, вона звільнилася з роботи і забронювала собі номер. для себе "любимої" в мальовничому гірському пансіонаті. 
      Пояснила дітям і внукам свій новий спосіб життя  і дала ясно зрозуміти, що "догоджати"   їм без потреби не буде. Допомагати буде -  по мірі того, якою буде від них "віддача"
          Катерина ввела в "шок" коханця і подруг - сказавши їм, що зустрічатися буде з ними тоді, коли буде мати на це бажання і поїхала милуватися зимовою красою   Гір.
       Мелінда сиділа за своїм робочим місцем і переглядала нове майбутнє Катерини. Вона щасливо усміхалася. Жінка докорінно змінила свої принципи життя. Після тижня відпочинку, Катерина почала жити, так, як підказувало її серце і Небеса.
       Вона  з часом знайшла хорошу роботу, де її поважали і цінували і прислуховувалися до її  думки.
Діти і внуки з роками привикли до нового її "образу"  життя і почали її цінувати.
Небеса послали  Катерині Нареченого, людину з яким вона себе відчувала коханою і жаданою
       Життєвий шлях Катерини видався нелегким. Але вона  не здавалася, боролася і тішилася маленькими перемогами. які  надихали її і приносили  яскраві,  променисті моменти Щастя.
       - Цікаві істоти ці люди, - подумала Мелінда. - Такі слабкі, крихкі, на перший  погляд.. Але коли в них загоряється іскра Гідності - стають  сильними і непереможними і досягають  неможливого. Хоча  це і не дивно, бо Творець їх створив по своєму образу і подобію.

        Минуле  - це місток  до майбутнього. Не можна використовувати біль у вигляді щита, бо він не пропустить нічого хорошого у наше життя. Важливо не те - що про нас думають люди а те - що ми самі робимо для свого благополуччя.         Кожна людина повинна вирішити основний конфлікт з самим  собою, бо без того  не можна змінити  своє життя . Коли особа знаходить у собі сили позбутися своєї озлобленості, невпевненості у власних силах і тривожних сумнівів  - то вона стає Особистістю. Тоді така людина здатна  любити, поважати і цінувати себе і інших.  Не має  нічого неможливого у нашому Світі, тільки потрібно Вірити і Рухатися  до  вдосконалення і тоді досягнемо неймовірних вершин.


        
         


       
       

   

пʼятниця, 12 жовтня 2018 р.

Історія дев'ята: " Фальшиві цінності"

       Ніч зачарувала своїми зоряними барвами. Небеса здригалися від потужних  метеоритних дощів і розкатів шалених вибухів. Був період Вселенських Жнив. Руйнувалися планети, гасли зірки, цілі  цивілізації припиняли своє існування.
Творець проводив збір урожаю Душ і перекомплектацію всього Духовного Світу.
       Мелінда сиділа за своїм Небесним комп'ютером і чекала на завдання з Небесної Канцелярії. . Там зараз вирували страсті і їм було не до неї. То ж фея просто переглядала  випуски новин у різних країнах Голубої  планети.
       - Які дивні проблеми мають люди, - думала Мелінда. .  - Спочатку самі їх створюють, а потім довгі роки, а часто і без результатів, їх вирішують. Більшість з них живе повністю занурена у матеріальний світ і навіть не мають часу оглянутися кругом себе  і побачити всю незбагненну чарівну красу Природи. створену Творцем .Постійно воюють, прагнуть побільше "нахапати" матеріальних цінностей, готові знищити все і всіх  раді гордині і слави.
       - Пора приступати до роботи, - прозвучав голом Небесного Цензора. - Так як особливе завдання ще для тебе не готове, вибирай сама і працюй.
       - Добре , - відповіла Фея. - Я вже примітила одну особу. Я так розумію, що підказок з Небес чекати не варто.
       - Ти справишся сама. Меліндо,- відповів Небесний Цензор. - Ми віримо в тебе. Удачі!
       Фея почала проглядати минуле і майбутнє Олега Івановича, молодого успішного бізнесмена, що приживає в одному з обласних центрів України. 
       Мелінда не могла зрозуміти суті його проблем. Все вроді би складалося в Олега досить добре. Власний процвітаючий бізнес, який він сам "будував" буквально "по цеглинках", хороша дружина, розумні діточки., дружня родина і т. д.
        - Дім побудував, сад посадив, сина народив,- говорила сама до себе фея. - По їх земних поняттях, він мав би жити і тішитися життям а ходить по світу з такою "кислою рожою" і потухлим поглядом. 
       - Ладно,- подумала Мелінда. - Розберемося на місці - що і до чого...
       Через мить фея вже була у сні Олега Івановича.
        Бізнесмен сидів на балконі у готельному номері курортного Батумі. їв виноград, пив легке ароматне біле вино і дивився на море.
       Мелінда сіла напроти і промовила несподівано для себе: " Яка краса і благодать...море...вино... виноград.."
       - Хто Ви така і як посміли турбувати мене , - вигукнув чоловік
       - Я, Мелінда, нічна фея. яка подорожує у снах людей і допомагає  Істині знайти їх.
       - Отже, я по-вашому сплю і мені все це сниться..
       - Так воно і є, інакше ми б з Вами не зустрілися.
       - І чого ж на вашу думку бракує мені?
       - Радості життя. у земних мірках - у Вас є все...багатство, слава.сім'я, діти. любляча родина.. і т.д. А   ваші очі наповнені смутком і в них   не сіяють іскорки задоволення і натхнення.
        - В принципі, Ви праві, - відповів Олег.- Останнім часом нічого мене не тішить.Я живу в  автоматичному режимі. Сірі напружені робочі будні переплітаються з одноманітними вихідними насиченими сімейним досугом. Навіть свята проходять по чітко узгодженому плану. і після них залишається тільки головний біль і фотки виставлені у інстаграмі і все. А на серці пустка
       - Але чому?, - запитала фея. Що не так у вашому житті, яке нагадує щасливі історії у глянцевих журналах.
       - От Ви правильно підмітили. моє життя довга красива романтична історія, якою можуть захоплюватися пересічні громадяни і заздрити... А насправді це все - Ілюзія.  Щоб Ви мене зрозуміли. ..Моє шикарне життя нагадує - штучні квіти, які дуже красиві, дуже подібні до справжніх, але не мають чарівності і аромату...
        - Я не завжди розумію вашу земну філософію.. Якщо можна, більше чогось конкретного...
       - Я постараюся Вам це пояснити. Основа всього фальшиві родинні традиції, які у маїй родині передаються, так мовити -  від батька до сина .Традиційні недільні обіди на яких збирається вся родина, де всі стараються грати свої ролі, щоб все виглядало в ідеалі. А насправді - це коло людей які. не цікавлять зовсім одне одного.
 Тато хотів показати -  завжди себе самим мудрим і діловим і не поважав нікого, а старався принизити при нагоді всіх... мене маму  брата...
Мама - яка поставила хрест на своїй кар'єрі раді сім'ї, намагалася  завжди сколотити всіх до купи і поєднати своєю любов'ю... але  все це виглядало так штучно і награно.
.В принципі  - це просто безплатні обіди. на які приходили на "халяву" поїсти і випити і ще отримати продукти з собою у торбу. Мама старалася створити ілюзію сімейного благополуччя, -  хоча  була розбитою, ображеною і не задоволеною життя
Брат в мене дуже наглий і амбітний. Він вміє видирати своє і нагружати всіх своїми проблемами. В батька виманив гроші на бізнес, хату, машину і решту своїх примхів .
а маму перетворив в безплатну домогосподарку і няньку своїх дітей.
 Я в своєму житті добився все сам., але для батька я був -  непотріб і тупий ідіот..
 Я ніколи не чув від нього слова доброго, не то що похвали. 
Мама старалася опікуватися мною надмірно, але скривала від мене все... навіть свої хвороби і нужденне життя  В результаті - я одружився з людиною, яку не кохаю. Маємо двох дітей. Батьків моя дружина задовольняє. А мені не хочеться іти до дому - бо там не має ні з ким порадитися ні с ким поговорити.. Моя дружина хороша людина - але тупенька, зациклена тільки на матеріальних потребах, нічого не читає. нічого толком не знає..Звичайна  сучасна "бумазейна бариня"- соц мережі. манікюр, фітнес.... плітки і фотки в інстаграмі...  
        Після раптової смерті батьків - вони попали в  автомобільну катастрофу.,
 Я зовсім осиротів. Брат став мені зовсім чужим. а в своїй сім'ї . я почуваюся  - просто "кошельком" Коли дивишся на все це  - стає тошно...
       -Але Ви можете поскладати ваше життя так, як Ви хочете,-промовила фея, пристально дивлячись в очі бізнесмена
       - Вам це легко сказати, але я не знаю сам  - що я хочу...і не можу зрозуміти - як жити далі ... і яких принципів дотримуватися...
       - Дивні Ви істоти. люди...Принципи одні на всю Вселену - жити так, щоб творити добро і відчувати насолоду від життя і після себе залишити у серцях людей хороші спогади.
       - Це так просто на словах... А насправді...
       - Давайте  не будемо вдаватися у глибоку філософію.
 Ви задоволені роботою своєї фірми?
       - Мабуть, так.
       - Тоді хоч 10% від своїх чистих річних  прибутків віддавайте на доброчинність. Я думаю у цій сфері у вашій країні "море" різноманітних можливостей.
       - Так. Ви праві. Це хороша ідея. Я її обдумаю.
       - Ви будете отримувати велике задоволення, коли будете робити щось хороше для людей, які цього потребують. і заслуговують.
       - Можливо...
       - А от сімейне життя у Вас не склалося. Ви з своєю дружиною - зовсім різні... Вам нудно разом.. Це вже проблема... Я ніяк не можу зрозуміти - для чого одружуватися. якщо не кохаєте
       - А що таке кохання ?.
       - Кохання - це небесна мелодія, звуки якої зливають в одне ціле дві особистості. Вони купаються у променях Світла і отримують Благословення Творця. Це дає їм можливість відкривати нові обрії, покоряти вершини вдосконалення і відкривати у своїх творіннях істину життя.
       - Невже таке можливе  на нашій грішній Землі...
       - Мда. У Вас потрібно, трішки зробити похибку на грубу матерію..
      - А якщо це все перевести на наші земні мірки. то що відчуває людина, яка кохає?
       - Кохання це відчуття насолоди і натхнення. Воно дає стимул боротися і добиватися своєї мети. 
А з іншого боку - воно дає відчуття рівноваги і гармонії. Коли люди кохають один одного, то вони можуть просто сидіти і триматися за руки і відчувати  мелодійний спокій і блаженство.
       - Мда. Я б хотів відчути таке..
       - Але його потрібно заслужити. Небеса дарують кохання тим людям, які можуть його сприйняти і вміють його цінити.
Але повернемося до реалій. У Вас двоє дітей; син і дочка. Вони ростуть у сім'ї. де не  має теплоти. ніжності. довіри і поваги. Я розумію що ваші почуття  до дружини вже не змінити... Але ми відповідаємо за тих. кому дали життя. Станьте, просто хорошим батьком для своїх дітей. Поясніть їм ситуацію, яка склалася у вашій сім'ї. Розбийте нарешті, дурнуваті  і непотрібні фальшиві традиції і повинності. Навчіться говорити правду один одному. Так ,вона буде гірка і не приємна... Але за те -  ваші діти будуть рости на грунті  правди  а не фальші.
 Навчіть їх мудрості , яку дає нам Творець. Донесіть до них - що вони Дар, які Ви отримали від Небес і Ви любите їх і цінуєте. Поясніть їм - що вони нікому і нічого не зобовязані у цьому житті. Навчіть їх цінити себе і вірити у свої можливості і сприймати реалії життя і людей, такими, які вони є насправді,без прикрас. Не навязуйте їм своїх думок чи не потрібних традицій. Це їх життя і хай вони живуть так, як хочуть.:. падають, піднімаються, роблять помилки чи безглузді вчинки, потім виправляють чи змінюють себе і т.д.
Життя - це боротьба.. падіння і злети.  навчання і вдосконалення
 І головне  донесіть до них. що Ви завжди будете любити їх - .не дивлячись на те "погані чи хороші" вони будуть.
       Я дуже хочу стати хорошим батьком для своїх дітей. я буду старатися... я буду вчитися... 
Я прошу Вас щиро, Приходьте у гості у мої сни і навчіть творити добро і відчувати від того задоволення...
 Я дуже хочу змінити своє життя і буду старатися зробити це.. і може тоді Небеса пошлють мені кохання...
     -  Все в руках Творця,- промовила Мелінда і покинула сон Олега.
       Небеса воркотіли і дмухали вогнем і пилом. Мелінда сиділа за своїм Небесним комп'ютером і переглядала нове майбутнє Олега. Вона задоволено усміхалася. Ця людина зробила неймовірно багато хорошого для людей і зуміла виховати  чудових дітей, які продовжили справу його життя.
      Майже не задовго до  його пядесятиріччя - Небеса подарували йому кохання. Послали людину. з якою вони поринули у безкінечний танець блаженства у променях Світла.
   
       Не можна здаватися і погружатися  у тенета не задоволення, розчаруваннях і апатії. Небеса керують нашим життям і потрібно старатися заслужити у них своє щастя.
       Обдумайте своє життя, зрозумійте свої помилки.. не можете самі  - просіть підказок..   І головне рухайтеся вперед.. до вдосконалення.. і тоді наступить блаженство



середа, 27 червня 2018 р.

Історія  восьма: " Материнська біль"

Небо іскрилося всіма кольорами райдуги. Вселена святкувала чергову перемогу Світла над Тьмою. Війна тривала на всіх фронтах на ментальному плані. Жертв було багато з обох боків. Коли нарешті це завершилося - наступила Рівновага між Світлом і Тьмою. Всі розумні істоти Вселеної розуміли, що такі війни на різних планах необхідні, бо основа житєздатності Вселеної - це боротьба двох протилежностей.
       Астероїди металися з шаленим гуркітом по всіх куточках величезної сфери. Комети врізалися в небеса і залишали феєрверки різнокольорових вогнів, які символізували салюти на честь Перемоги.Все живе Світло тішилося а Тьма була поставлена на своє місце і рівновага Любові, Гармонії і Істини торжествувала. 
       Мелінда сиділа  і її думки літали по різних світах  сферичної Вселеної. Вона радісно споглядала через скляний купол на оточуючі її краєвиди. На душі у неї була приємна благодать.
       - Може вже вистачить розслаблятися. - промовив  величний голос Небесного Цензора.- Час братися до роботи, шановна Меліндо. Хочемо ми того чи ні, але кожна істота керована Світлом -  повинна вносити свою лепту у боротьбі з Тьмою і творінні Добра.
       - Ви, як завжди праві. шановний Небесний Цензор, - відповіла фея. - Я зараз ж починаю працювати.
       Мелінда включила  Небесний комп'ютер і почала переглядати долі земних людей. ІЇ зацікавила українська вчителька, яка в даний момент була вже на пенсії і жила самотньо в одному  провінційному містечку. Мелінда декілька раз  передивилася минуле цієї жінки, але не могла до кінця зрозуміти  діяння Лідії Петрівни, так звали вчительку.
       - Не так то легко усвідомити те - що сама людина не може пояснити сама собі. -подумала фея.
       Через мить Мелінда вже була у сні вчительки.
        Лідія Петрівна сиділа на дивині у вітальні  перед телевізором . Вона бавилася пультом переключаючи канал за каналом, не затримуючись поглядом на зображеннях на екрані. Жінка нагадувала спокійного врівноваженого біоробота, якому все було "по барабану" і здивувати вже нічого не могло.
       Фея підійшла і забрала у вчительки пульт,  виключила телевізор і присіла коло неї. Лідія Петрівна повернула голову у бік Мелінди і лагідно усміхнулася. 
       - Вітаю Вас чарівна  Незнайомко!,- промовила жінка. - Чим я заслужила візит такої милої сяючої Світлом істоти?
       - Я ще не зустрічала такого привітання ,- промовила здивовано Мелінда, - Це для мене велика несподіванка.
       - Це тому, що Ви спілкувалися з людьми, які не люблять казки і не вірять у чудеса,  - відповіла вчителька, усміхаючись. Мені хоча вже за 60, але я досі відчуваю себе маленькою дівчинкою і хочу дружити з усім видимим і не видимим Світлом. Люди здебільшого, вважають мене дивною чи божевільною, але мені знаєте, на це "наплювати"
       - Я думаю що це Вони -   приземлені, обділені  Любов'ю  і хворі. Ви в свої 60, сприймаєте  Світ - очима дитини. Це мабуть найбільша радість, яку може відчути земна людина. 
       Я така рада - що Ви мене розумієте. Хоча, після всього того, що я пережила, мені абсолютно все рівно - що про мене говорять чи думають... 
Я живу так - щоб бути чистою перед  Творцем.. Хороші люди - мене поважають а паскудні - боятися , ігнорують чи глузують з мене...
Хай живуть собі так - як в Бога заслужили.
 Це моє життя і за свої гріхи. я сама перед Творцем відповім
        - Ви дуже добра і розумна жінка, але навіть коли Ви усміхаєтеся, -  у ваших очах живе невгомонна біль.
        Лідія Петрівна підвелася і почала ходити по вітальні. 
        - Може пригостити Вас чимось?, - запитала вчителька, щоб перевести розмову  в інше русло. - Чого Ви бажаєте, кави. чаю, чи може щось міцненького?
        Дякую -, відповіла фея. - Хоча б від вашого  "фірменого" лимонаду, я б не відказалася.
       Лідія Петрівна пішла на кухню і через мить появилася на порозі з підносом. на якому стояв срібний кухоль, до країв наповнений пахучим лимонадом і два кришталевих бокала.
       Вона поставила все це на журнальний столик і присіла на м'яке крісло напроти феї  Жінка розлила ароматний  прохолодний напій по бокалам
       - Пригощайтеся! -  сказала лагідним голосом  вчителька
       - Яка смакота, - промовила фея. - Ви мабуть додаєте у цей напій краплинки своєї любові.
       - Так мене бабуся навчила, - відповіла Лідія Петрівна. - Вона завжди говорила :
"Щоб ти дорога внучка в своєму житті не робила - вкладай в Це краплинки своєї щирої Любові"
       Може все таки поділитися зі мною своїм горем, Лідія Петрівна?,- запитала фея. - Ця нестерпна біль, яку Ви так глибоко загнали у своє єство - роз їдає все, подібно сірчаній кислоті і приведе до передчасної смерті.
      - А я не боюся смерті, - відповіла гордо  вчителька.- Я хоч зараз готова  стати перед Небесним Судом і відповісти за свої вчинки і відбути на своє постійне місце перебування у Потойбічному  Світі.
       Мелінда замовчала. Вона пила лимонад і насолоджувалася його смаком і ароматом. Фея не знала що робити далі і як розговорити цю вперту жінку.
       - У Вас такий красивий срібний кухоль,- сказала Мелінда.  - Такий красивий відблиск сяйва місяця іде від нього.
        - Так, чудова річ, - промовила вчителька. - Це подарунок від моїх улюблених учнів на 60 років. Вони зробили для мене справжнє свято.  Чужі мені люди. але всі хто любить мене і поважає . Всі крім рідного сина...
        Лідія Петрівна замовкла. Ця мужня жінка сиділа і дивилася кудись у даль, а сльози градом котилися з її очей...
       - А  може все таки  поділитися своїм горем?.- запитала знову Мелінда..-Коли викинеш з себе біль - то стає легше навіть дихати...
       - Звичайно Ви праві. Але це довга історія, яка нагадує заплутаний клубок недомовок і брехні....
       - Але у всьому можна розібратися, якщо того хотіти.
       - Скоріше не то що хотіти. а бути готовою до того, щоб розпутати цей вузол сформований роками.
       - А давайте ми з Вами попробуємо це зробити.
        - Тоді приготуйтеся до нудної  провінційної історії.
        Особисте життя м мене не склалося, з чоловікои ми розійшлися. коли сину було 11 років. Я працювала вчителькою і старалася всю себе віддавати роботі. Вихованням сина займалася - як вміла.
 Основне для мене було порядок  і  дисципліна. Я вважаю, що  у школі у дитини на першому місці -  має бути навчання. Потрібно вміти знайти свою справу життя. яка б приносила б тобі насолоду і прибутки. Гроші з неба не падають і на хліб насушний треба вміти заробити, а з "гульок" ситий не будеш і на шиї у батьків вічно сидіти теж не будеш.
 Хоча зараз, деякі  люди отримують своїх "чад". Працюють "дико не видно". а їх діточки "жирують" і не цінують і не поважають своїх батьків, а тільки гроші потребують від них
      Але  я була строгою мамою. Перевіряла уроки і заставляла допомагати мені по господарству. Не дозволяла "шлятися" по дискотеках і клубах. Старалася дати йому все що могла і навчити  основних принципів життя. Але мабуть щось прогаяла, бо виростила брехуна і боягуза...
       - Ви зробили все -що змогли. Ви завжди вміли правильно розтавити головні пріоритети, тільки  Ваш син не хотів їх сприймати.
        - Так, ви праві. Мій Вадим добре вчився і після школи поступив в Університет і закінчив його. Зараз "вдарився у політику" Став чиновником і живе так - як йому подобається.
 Але скривати і брехати  Вадим почав мені з другого курсу. Зустрічався з дівчиною, з неблагонадійної сім'ї  Я звичайно була проти. Вона була обділена любов'ю і не змогла б поставити мого сина на місце
Потім почалися "маски шоу" Вони перестали зустрічатися, її виключили з інституту. А далі все пішло і покотилося так, що і на словах не можна передати. Вона завагітніла.  Син признав дитину своєю і вони одружилися.
     Ви знаєте. що зі мною поступили не по людське. Мій син виявився боягузом.
 Він не привів її до мене, як це роблять нормальні люди, і не розповів прямо в очі - так мол сталося і  люблю і дитина моя і ти мол роби що хочеш, а ми одружуємося. Він  просто  поступив так, як роблять  амбітні  егоїстичні  боягузи. Зробив у всьому винною мене, а сам представ у постаті "жертви"
Я два роки знаходилася . між смертю і божевілям. Як би не  Бог  і не чужі люди, яким, я колись допомогла, я б не сиділа зараз перед  Вами.  Світ наповненений Любов'ю і багато  добрих хороших людей живуть на нашій планеті.які, здатні прийти тобі на допомогу  коли ти її потребуєш.
Син представив мене "монстром" перед своєю дружиною і родиною Перестав зі мною спілкуватися і взагалі я для нього  чужа.. Він вважає що все що він має - це тільки його заслуга. А 22 роки, що він прожив зі мною, - нічого не варті.
 Я досі не можу зрозуміти  - як я могла народити і виховати таку людину, повністю заражену гординею. Вадим не вміє признати свої помилки і попросити прощення за провини . Він вважає себе завжди правим і має  десь далеко  материнську біль і сльози
      Жінка замовчала і закусила губи, щоб не закричати від болі, яка роздирала її єство
       - Ви дуже хороша і добра людина, - промовила фея. -  Ви стільки добра зробили для людей, Скільком допомогли знайти себе, чи повністю змінити своє відношення до життя., чи позбутися поганих звичок і прийти до віри у Творця,  і т. д.
Цей амбітний егоїст не  вартує ваших сліз. Ви ж пробували піти на примирення, навіть переступивши через свою гордість...  але з цього нічого не вийшло...
        Людина, яку точить гординя, з роками витрачає почуття  і емоції і перетворюється на бездушного "істукана"
        - Я знаю це все. Але він мій син і я люблю його і не можу зрозуміти, як могла я виховати таку черству безсердечну людину.
       - Не все залежить від Вас. Іноді Творець посилає нам тяжкі випробування, які ми повинні пройти з гідністю. Ми не знаємо - для чого ці муки і страждання, але кожна сутність має свій "хрест" і мусить пройти через пулапки і тенета тьми.  Ви витримали це з гордо піднятою головою..
 Ви просто уявляйте , що ваш син живе, там десь за океаном у своєму корумпованому матеріальними благами Світі і тішиться  дурманом,  славою, грішми  і похотю і йому там добре. Це його Світ і для Вас там місця немає.. А Ви живете у Світі Любові, Поваги і Доброти і   творите Добро...
        Я зрозуміла Вас. - перебила Мелінду вчителька. - Ви праві. я не маю права здаватися і "гробити" себе. Я потрібна людям.
 Я буду жити і боротися і добиватися того, що планує для мене Бог.
 Я буду в наповнювати серця людей  зернятками Доброти, Поваги і Гідності  і я впевнена що вони проростуть і   повинні розквітнути.
 Кожна людина на нашій планеті , яка керована Світлом, повинна зробити все. що ів її силах для перемоги над Тьмою
     Мелінда тихенько покинула сон вчительки.
     Фея сиділа і проглядала життя Лідії Петрівни. Вона радісно посміхалася. Вчителька прожила довге щасливе життя. Побувала у всіх красивих місцях світу і багато зробила добра для людей. Але коли вона усміхалася, - гіркота болю  завжди проявлялася в її очах.. 
 Згідно з  заповітом, тіло   піддали кремації і  прах розвіяли над річкою у її рідному місті.
      Вечорами можна було бачити, старшого чоловіка, який стояв коло річки і гірко плакав. Він просив прощення у своєї матері і сльози градом котилися з його очей ...
     А вона була далеко.. там звідки немає вороття...
  
 Даруйте Любов своїм   матерям  коли вони ще живуть  тут у Земному Світі і цінуйте їх труд і турботу.
 Мама - це сама близька і дорога людина, для кожної істоти на Землі.  .     
       
       
         
     . .
       
       -

.
        
         

середа, 16 травня 2018 р.

Історія сьома: "Загублений в тенетах Недовіри"

Небеса перебували в стані спокою і рівноваги. Це такий період завжди наступає після великих Вселенських свят, коли все, якби завмерло в передчутті чогось незвіданого і не сподіваного.Навіть астероїди стишилися і перестали носитися по Вселенні а просто увійшли у невгомонний танок у невагомості.Сяйво зірочок і  комет освітлювало Небеса і створювало незвичну романтичну картину.
       Мелінда сиділа коло небесного комп'ютера і задумливо гортала долі жителів Голубої Планети. Працювати її не хотілося. Дивний спокій і блаженство охопив її повністю і вона почувала себе завислою між світами.
       - Стан міжгалактичної ефорії,- проговорив скрипучим голосом Небесний Цензор, -Пора виривати тебе з тенет "лінькування" і безтурботності і включати  у роботу.
       - Але як не хочеться, - промовила Мелінда. - Може мені взяти собі відгул і просто лежати на своєму м'якому дивані і милуватися зірочками. 
        - На жаль дорога Меліндо, - промовив Небесний Цензор, милим. лагідним голосом. - Це зараз не на часі. Зараз дуже важливий період боротьби Світла і Тьми. І твоя допомога у просвітленні  жителів Голубої Планети- нам необхідна. Але я обіцяю, виконаєш це завдання і випрошу тобі відпустку. Полетиш відпочивати куди захочеш і на стільки захочеш.Ти мене знаєш, я слів на вітер не кидаю.
         - От це вже зовсім інша справа,- промовила Мелінда і бадьоро взялася до роботи
       ЇЇ зацікавила доля молодого чоловіка, який працював у поліції  потім   воював в АТО,був поранений, а після повернення з госпіталю поринув у глибоку депресію. Микола, так звали чоловіка жив у одному провінційному містечку, оточеному красивими лісами. 
        Мелінда проглянула ще раз минуле і майбутнє чоловіка і поринула у його сон.
       Микола сидів на кухні у його власній двокімнатній квартирі і курив сигарету за сигаретою. Вигляд у нього був похмурий. Здавалося він застиг у інертності і навіть у його красивих карих очах,  було відображено пліснява байдужості і розчарування.
       Мелінда присіла напроти на табуретку. Вони  сиділи мовчки і просто  дивилися один одному у очі.
       - Хто Ви така:?, - закричав раптом Микола. - Чого Вам від мене потрібно?
        - Пояснювати - хто я така, - промовила фея, - в мене не має бажання Та й я не впевнена, що Ви зрозумієте.
       -Тут Ви мабуть праві. Я вже давно нічого не розумію, що твориться кругом мене. Колись здавалося все просто: робота- дім- сім'я.  А зараз  все настільки запуталося, що я вже нічого не знаю і нічого не розумію.
        - Мабутьзабагато всього паскудного сталося у Вашому житті.
       - Вже і сам себе я не можу зрозуміти. Робота мені моя подобалася. Я працював не гірше за інших, розслідував злочини,  і  в принципі робив, все -  що на мене було покладено. Потім майдан.. війна... 
Я пішов добровольцем на фронт, бо любив і люблю  свою Україну.
Тим було всяке... Але ми там всі знали - що ми відвойовуємо незалежність нашої неньки України і відстоюємо честь і гідність свого народу. І не важливо, на якій ми мові розмовляємо, чи якої ми національності чи віросповідання ...
Важливо те - що Україна наша ненька і ми її на поталу "оркам" не віддамо....
       Він довго розказував. згадував свої фронтові будні і напружені бої і все різне дивне і боляче і смішне...
       Сльози самі котилися з його очей, коли Микола розповідав про смерть побратимів...
       Мелінда слухала і не перебивала. Вона знала, як важливо для земної людини викинути з себе, що накіпіло, всі ті проблеми, які приносять стільки болю і страждань.
       - А що ж змінилося, як Ви повернулися,? - перебила нарешті, чоловіка фея. -Чому  після такого емоційного піднесення, у вас наступив такий психологічний упадок.
       - Ви знаєте, що там на фронті ти себе відчуваєш потрібним... Після госпіталю, я не зміг повернулися на роботу. Спочатку відходив від   хвороб.  Потім розлучилися з дружиною.. Мама раптово померла, батька свого я і не знав. Сестра любить і допомагає мені. Але вона давно живе закордоном і в неї своя сім'я і свої проблеми...
 Я не  звинувачую дружину, вона просто закохалася в іншого... таке траплвється . От і залишився я сам на сам з своєю тугою.. Я повністю розчарувався в житті і вже не вірю ні у що - навіть у Бога, ні у Любов, ні у Справедливість...
 Коли на тебе навалюється все і зразу, просто не хочеш більше жити на тому світі...
       Микола замовк і закурив. Він сидів похмурий і задумливо дивився в очі Мелінді, ніби хотів щось почути від неї
       Фея сиділа мовчки і розгублено дивилася по сторонах. вона не знала, що сказати, чим підбадьорити чи розважити цього чоловіка.
       - Я б хотіла отримати підказку з Небес, - попросила Мелінда.
       - Я вірю, що ти зможеш сама, - пролунав голос Небесного Цензора.- Ти ж хочеш заслужити відпустку..
       - А можна мені закурити? - запитала несподівано для себе фея.
       - Будь ласка, - сказав Микола.
        Він витягнув з пачки сигарету і прикурив її Мелінді. Вони сиділи і курили. Кімната наповнилися димом. Микола встав. підійшов до вікна і відкрив його. Весняний вітерець приніс приємну нічну прохолоду.
        - Ви ж не курите, -сказав усміхаючись Микола
       - Взагалі то так, але ж кортить попробувати все. потрібно ж зрозуміти. що ж ви знаходите у цьому курінні. 
        - А ми самі не знаємо. Просто вважаємо це -  якоюсь розрадою., або просто втікаємо від надоїдливих думок, зануривсь у клубки диму.
        - Мда. А для мене - це просто легкий наркотик, який притупляє активізацію мозку і тормозить роботу свідомості. Але .відчуття незвичне...
       - У вас там на Небесах., мабуть свої принади. Життя  впорядковане і роз плановане і чітко  кероване...
       - По різному буває. Головне в житті не здаватися і чітко розуміти - що ти хочеш. Потрібно завжди відчувати - що ти є "Хтось"  Доказувати самому собі, - 
  що я зможу  і я досягну  того - що я хочу.
        - Це гарні слова. -перебив Мелінду чоловік. - Але я вже змучився щось доказувати і чогось добиватися...
       - Але, якщо вже так жити, в постійних розчаруваннях - то краще вже покинути цей земний світ...
       - Дивно.  Я думав, що Ви врятувати мене хочете. Ви що ж вмовляєте мене на гріх... на самогубство...
       - Які Ви люди примітивні . Чому ж зразу - самогубство.
Я служу Світлу і в мене інші методи, ніж у Тьми.
Тут навіть все. простіше-  ніж Ви думаєте. 
Коли людина признає свою"капітуляцію" і чітко доводить це Творцю.
Признає що більше немає сили боротися і здається - її просто зупиняють серце і забирають з Вашого Світу..
       - Але я не хочу ще здаватися. Я не хочу признати поразку. Я ще мабуть, не все зробив в тому житті, та й не хочу покидати цей Світ на такій сумній ноті...
       Дивні Ви люди, - перебила Миколу фея. - В більшості випадків. самі  не знаєте. що Ви хочете. І жити Вам тяжко і вмирати не хочете. Ну то вже визначіть нарешті..
       - Я хочу жити,- перебив її Микола. - Але хочу залишити після себе щось хороше. щоб про мене згадували добрими словами...
Допоможіть мені вирватися з цієї бездни Недовіри сумніві...
       - Добре. Давайте спробуємо.
 У Вас є мрія? Чим би Ви хотіли б займатися?
       - Я з дитинства мріяв стати приватним детективом.  Читав багато  книжок і марив  розслідувати спутані справи і викривати темничні злочини..
       - Ну це вже щось.
А що Вам заважає ним стати? Вищу юридичну освіту Ви маєте. Досвід роботи теж є.
       - Я не знаю, з чого мені почати і чи в мене це вийде?
       - От це одна проблема більшості жителів Голубої планети - невіра в себе і нерішучість.
Знаєте у вас є така народна приказка : " під лежачий камінь - вода не тече2
І коли сидіти і чекати і нічого не робити - нічого мати не будеш
       - Але ж Небеса повинні посилати допомогу людині, яка опинилася в критичній ситуації...
        - А Ви думаєте, чому я тут сиджу з Вами.
Давайте попробуємо розкласти все " по поличкам":

  1. Чітко сформулюйте своє бажання і повірте у його здійснення
  2. Кожен ранок  щиро просіть Творця, про допомогу у реалізації Вашої мрії
  3. Слухайте себе і тих підказок що йдуть від Ваших Ангелів
  4. Вчіть любити життя. таким як воно є
  5. Старайтеся відчувати гармонію з усім світом. навколо Вас
  6. Усвідомлюйте  істину своїх дій і помислів
  7. Дійте. Поступово крок за кроком добивайтеся реалізації своїх бажань. 
       - Гарні і правильні слова.- промовив Микола -  Але можна мені дещо уточнити..
        - Добре. Спробою, перебила його Мелінда давайте все по порядку.
Лаконічно  висловлюйте своє  прохання до Творця., щоб Він зрозумів,що Ви від нього хочете.
Коли просите -  то говоріть у голос, чітко і виразно, вкладаючи всю свою віру у свої слова - тоді Вас почують.
Тільки від сили Віри і Любові Вашої залежить реалізація Вашої мрії.
Любити - це означає сприймати все. що не можливо змінити,таким як воно є , без нарікань і зневаги.
Відчувати Гармонію - це вміти подружитися з усім живим видимим і невидимим що є навколо Вас
Пізнання Істини- це усвідомлення всього того, що створено Творцем.
Завжди потрібно мати в собі Іскру радості, яка поступово переростає у Насолоду життя.
       - Це так не просто  буде, втілити це все у життя, - промовив  Микола.
       - А не має нічого простого. - відповіла фея. - Потрібно хотіти, вірити і діяти. Іти вперед, не лякаючись труднощів і невдач. Чітко знати, що хочемо і добиватися свого. 
У Вас на Землі багато зла. але є ще хороші люди по цілому світі, які підкажуть. навчать. направлять на правильний шлях і т.д.
Тільки потрібно не здаватися. боротися  і добиватися свого.
       - Я спробую. Я знаю, що це буде не легко. Ви праві, коли людина ставить перед собою чітку мету - вона зможе,як захоче її добитися. 
Я не хочу без толку прожити своє життя, не  виконавши своєї місії і не пізнавши блаженства. Я все зроблю, щоб доказати самому собі - що я є "Хтось" і щось вартую.
       Дякую Вам. Ви дали мені Іскру Віри, яка розпалила щось у мені  і у мене виникло нестерпне бажання боротися і добиватися того. що мені планує Творець.
       - Бажаю Вам успіху,-  промовила Мелінда і покинула сон  чоловіка.
          Микола прокинувся усміхненим. Він   чітко усвідомлював -  що  хоче від свого життя
         Мелінда сиділа на своєму улюбленому кріслі і переглядала нове майбутнє Миколи.Вона задоволено усміхалася.
Чоловік прорветься через всі "полапки" і відкриє своє власне детективне агентство. Багато добра зробить для людей. Творець пошле йому половинку. Вони зустрінуться випадково, але відразу ж зрозуміють. що створені один для одного. Одружаться.  і в них народяться близнята.Ці двоє цікавих розумненьких хлопчиків - ніколи не дозволять батькам  впасти у тенета недовіри.

Небеса дарують нам життя. для того щоб ми знайшли своє призначення і народили гідне потомство яке буде продовжувати наші справи, боротися за справедливість і насти палаючий факел Віри.



       


       
       
       

       

     




       
         - .
       

понеділок, 2 квітня 2018 р.

Історія шоста: "Круг Самоти"

       Вселенна готувалася до Параду Сузірь. Небеса палахкотіли і бурлили. Різноманітні вибухи і феєрверки, здавалося  розколювали Небеса на багато дрібних частинок. це був час прийняття серйозних рішень Творцем. про долю світил. планет, комет, астероїдів і  т. д. 
       Все має свій початок і все має свій кінець - був девіз цього великого Вселенського свята.
Згідно з  рішень Небесного Парламенту і Творця - одні небесні тіла знищувалися а на їх місця створювалися інші.
        Це був час спорів і полемік. В стінах Небесного Парламенту і по всьому зоряному просторі вселеної  йшли серйозні обговорення   дебати..Гул, тряскіт і розкати різнобарвних і різних по величині і об'єму вогнів заполонили Небеса.
       Мелінда сиділа за Небесним Комп'ютером і переглядала долі мешканців Голубої планети. Незважаючи на наміри багатьох членів Небесного Парламенту, знищення Землі, як розсадника Ментального Негативу, дякуючи Волі Творця, знову було відхилено. Земляни могли спокійно спати - ще декілька земних  років життя їм гарантовано.
       Фея задумалася :" - Які дивні  створіння ці люди. Творець створив їх по своєму образу і подобою, а вони постійно всім  не задоволені.. Погрузли  в матерії  і абсолютно не відчувають трепет Душі і велич   Духа і навіть не чують мелодію Блаженства, яка лунає по цілій Вселенні. Невже багатство і слава, дурман і похоті - можуть їм замінити гармонійне сяйво Вселенської Любові. Іскорки радості - якщо їх не має в очах людини, то вона живе без толку і сама не отримує насолоди і ще перешкоджає жити іншим.
       "Може час приступити до роботи. - прозвучав. як завжди, несподівано голос Небесного Цензора.. - Філософія земного життя - це ціла наука, а час невпинно біжить."
        Мелінда  ковтнула глоток води. привезеної з туманності Андромеда в і почала проглядати долі людей. фея мала бажання допомогти комусь зрозуміти і реалізувати себе, але не знаходила відповідного кандидата.
        Раптом , погляд з її зупинився на долі самотньої ділової. тридцяти - семирічної жінки. Оксана Романівна, так її звали. була успішним керуючим  відділу маркетингу, великої будівельної корпорації. Мелінда ще раз уважно проглянула майбутнє і минуле Оксани і вже за мить була у її сні.
       Оксана сиділа за столом і переглядала на комп'ютері фотографії з весільної подорожі своєї подруги Люсі. щасливі усміхнені обличчя на фоні морських пейзажів викликали у Оксани  радість. Але на серці було сумно. Ні вона не заздрить Людмилі. Оксана була рада. що подруга нарешті знайшла своє щастя
       "Але...   Чому  не я ?" - глодало десь там далеко і приносило біль і розчарування
       Мелінда присіла на диван. який стояв рядом з комп'ютерним столом і ніжно торкнулася плеча Оксани.
       - Не потрібно себе так мучити, - промовила фея дивлячись в очі дівчини. - Все приходить тоді - коли людина готова це сприйняти. Коли ми починаємо без толку картати себе і накручувати Злобу і  Недовіру - це приводить ще до більшого зациклення і веде в бездну самоти.
       - Хто Ви така, що маєте право читати мені моралі, - закричала несподівано дівчина
. - Забирайтеся з моєї квартири і не смійте більше повчати мене своїми філософськими небилицями.
       - На жаль це неможливо зробити,  - відповіла Мелінда спокійним металічним голосом.
 - Бо це не реальність - а сон. І я мабуть маю тут більше повноважень - ніж Ви. Вам не личить бути такою грубіянкою. це зовсім не підходить до  вашого іміджу - стриманої. врівноваженої. творчої. цілеспрямованої жінки...
       - Вибачте! - перебила фею Оксана.  - Я сама не знаю, що зі мною діється останнім часом. Я не можу дати раду своїм емоціям. Агресія перемішана із злобою і недовірою до всього світу - виривається періодично з мого єства і я не можу себе стримати і  " ричу"  на всіх. А потім мені стає стидно за себе і я плачу і каюся і прошу вибачення. Я вже розумію і знаю - що кожна людина має долю даровану Богом. А мені  Небеса послали ношу, яку я маю нести сама до кінця свого життя і тішитися  щастям інших...
       - А з чого Ви таке собі взяли в голову - що  Ви маєте прожити своє життя одинокою, - перебила дівчину Мелінда. Ви глибоко помиляєтеся. в тому...
       - Ні в чому я не помиляюся. Я не красива. товста ... і нікому я не потрібна. Мені 37 років, а я не відчувала ні разу жаги пристрасті. жару поцілунків і обіймів....
       Мене сприймають - як веселу компанійську жінку, яка вміє організувати веселу "забаву", вміє вислухати і заспокоїти і розважити. Подружка,  ділова партнерка, колега по роботі - але не  Кохана. Навіть ті люди, які я вважала своїми друзями - стараються тільки використовувати мене або маніполювати мною...
       Деколи я собі нагадую робота... все по стандарту. все по правилах ... і так проходить життя. Єдина насолода - їсти смаколики, дивитися детективи і слухати класичну музику...
        Ще коли Люся була не одружена - ми суботні вечори проводили разом.  Ходили на різноманітні вистави, концерти, в кіно - на нові фільми, чи на прем'єру вистави в театр.
Деколи "зависали" в нічних клубах - щоб відвести душу і "вигуляти нові шмотки"
       А були такі ночі, що ми сиділи на сайтах знайомств  чи базікали по вайберу з кандидатами у наречені...
       Це в основному були "залицальники" Люсі. Мені не везло познайомитися з кимсь порядним... В основному попадалися якісь диваки чи" сексуально стурбовані", чи такі - які при першій зустрічі ставали мені не цікаві..
       Хіба хтось може покохати... таку як я ...
       Оксана заплакала. Сльози градом котилися по її  щічках і вона тихенько схлипувала...
       - Я не розумію Вас, -  сказала фея.. - Чому Ви себе так не любите? Постійно бачите в собі якусь "уродіну"
       Ви красива жінка.  У Вас виразні сіро-сині очі, які нагадують лісові озерця, покриті туманом, густе хвилясте чорне волосся, що виблискує на сонці і вабить своєю непокорою, рум'яні щічки. і ямочки, які появляються, коли Ви усміхаєтеся і несуть сяйво радості. 
       Повнота не "уродує" Вас, а робить навпаки - милою і привабливою. Тільки Вам потрібно навчитися цінити і любити себе.
       - Думаєте  - це так просто. я ходила на різноманітні психологічні тренінги і  на консультації до психолога. Вивчала багато методик, які знаходила в інтернеті. Але в мене нічого не виходить.
       Я дивлюся у дзеркало і бачу товсту. не задоволену собою бабу, яка нікому не потрібна, навіть для сексу, не то що для якихись серйозних відносин...
       - Та перестаньте ж Ви на себе так наговорювати. Я ніяк не можу зрозуміти  людей. Чому Ви весь час накручуєте в собі негатив і вмієте "споганити" навіть, творіння Небес.
        Красота проявляється в іскорці світла, яку випромінюють істоти, а не в "ідеальному" зовнішньому вигляді. І чому у Вас на Землі -" довговязі  ляльки Барбі" - вважають ідеалами краси. Невже Ваші мущини втратили інстинкт і не відчувають справжню привабливість і чарівність,  а "западають" на тупих. худих, розмальованих двоногих "швабр"
       Ви дуже красива дівчина. Втлумачте це собі у Вашу голову.
       - А це хіба реально?
       - Реально, не реально. Яке це має значення.
       Ранком, коли розчісуєте своє шикарне волосся перед дзеркалом, говоріть сама до себе:
     "Я  красива, сильна. розумна, приваблива ділова жінка.
      Я люблю і ціную себе і повністю покладаюся на волю Творця.
      Я вірю. що Небеса пошлють мені нареченого. 
      Я впевнена, що наше кохання буде палати вічним вогнем
       І його плоди, наші діти.  будуть тішити нас і ми будемо гордитися ними
      Я вірю що буде так - як я прошу і щиро дякую за все."
        От так і говорите щиро, кожен день з вірою в серці.
       - Ви думаєте  - що це допоможе?
        - Я не думаю - я знаю. Щоб щось мати - треба щось робити.
       - Спочатку потрібно стати справжньою жінкою. навчитися цінувати і любити себе. Увійти у гармонію з собою. Усвідомлювати всі свої плюси і недоліки.
       Тобто - розуміти, що ти вартуєш. А тоді Небеса пошлють гідну  пару. Не потрібно чекати, коли "він" появиться. Треба просто жити і  вміти тішитися тим - що маєш і покладатися на волю Творця.
       - В мене завтра корпоратив. Як ви думаєте, мені варто іти туди?
       Я  завжди ходила на такі міроприємства, з надією знайти собі нареченого. Але. так нічого і не виходило...
      - Ти іди і просто будь собою. Не думай про оточуючих тебе мущин. Просто отримуй насолоду. від хорошої випивки і смаколиків і "світських" бесід.
       А тим буде так - як і має бути, - сказала Мелінда і покинула сон Оксани.
       Дівчина проснулася в хорошому настрої. Вона знала, що не буде особливо готуватися до корпоративу. одягне своє улюблене плаття і просто розчеше  свіжо- вимите волосся і зробить легкий макіяж.

       Так і сталося. Оксана подивилася на себе в дзеркало і проговорила слова сказані феєю. Дівчина  раптом зрозуміла, що в перший раз за своє життя - вона сподобалася самій собі.
       Корпоратив проходив, так само нудно. як і всі попередні міроприємства.
       Оксана випила келих шампанського, скуштувала смаколиків, переговорила з декількома потрібними по роботі людьми і вже збиралася іти до дому..
       Раптом, вона відчула на собі зацікавлений погляд одного молодого бізнесмена. Оксана знала Олега, так його звали, по роботі і пам'ятала  всі "плітки", які ходили про нього.
      "Молодий, успішний, розведений. В свої 42 - добився досить багато. Має успішну мережу магазинів готового одягу. Полюбляє короткочасні "інтрижки! з  " ляльками Барбі" "
        - Абсолютно не мій типаж, - подумала Оксана і направилася до виходу.
       Але раптом Олег підійшов до неї і несподівано запитав:
       " Я бачу. пані Оксана, що Вам так само нудно тут, як і мені. Вибачте. за мою нескромність. Не хотіли б Ви прогулятися зі мною по вечірньому Львові?
       Обіцяю буду вести себе, як порядний джентльмен."
       Оксана заніміла від подиву, але сама не розуміючи чому, відповіла:
       "А чому б і ні. Ходімо."

Вони бродили цілий вечір по вузьким, старовинним вуличках Львова. Говорили про всяку всячину. Розповідали про своє життя, ділилися враженнями від різноманітних  подій..
       Здавалося - що вони знають один одного цілу вічність.
Вони зайшли погрітися. в одне затишне кафе. яке виявилося улюбленим у них обох. Їли  гарячий шоколад і насолоджувалися його ароматом. Смакували фірмові бісквіти і запивали зеленим чаєм з жасмином.
       Дивно. Але такі різні, на перший погляд люди - мали одинакові смаки і стільки багато спільного, що навіть і не вірилося... 
       Провівши Оксану до  порогу її квартири, Олег галантно поцілував її руку і тихим голосом промовив:
       " Я не хочу Вас втрачати Оксана. 
       Дайте мені шанс, доказати Вам - що я вартую Вас"
       Він пішов. Оксана зайшла у квартиру і просто не роздягаючись сіла у вітальні на диван.
       " Невже це все відбувається зі мною, - проговорила дівчина.

       Мелінда сиділа за своїм небесним комп'ютером і переглядала майбутнє Оксани. Вона була задоволена і усміхалася. Оксана вийде заміж за Олега. в них народиться дочка, яку в честь феї, назвуть  Меліндою. Хоча татко, ціле своє життя називатиме донечку:"Моє небесне чудо".
       Вони проживуть довге життя повне труднощів і боротьби. але ніколи і ні що не не зламає їх, тому що їх кохання. завжди буде горіти вічним полум'ям і оберігатиме їх.  Вони обоє багато чого досягнуть в житті і залишать після себе доброту і повагу і будуть гордитися своєю дочкою.
       "Це головне для людей - вміти поєднати професійне життя з особистим - подумала Мелінда і поринула у нове завдання.

Мрії і реальність - вони завжди рядом. Потрібно тільки вірити у всемогутність Творця. 
Мати гідність і повагу. Жити в гармонії з собою і  оточуючим світом 
І саме головне  - діяти. тому що під лежачий камінь - вода не тече.
       
       
       

     
     
       - 


     



Історія десята: "Бажання всім догодити" Вселена іскрилася всіма кольорами райдуги. Метеорити і комети гасали з гуркотом по всь...