Історія друга: "Порив відчаю."

Ніч  вступила в свої володіння. Небо сіяло тисячами вогників, які кружилися в шаленому безперервному танці. Мелінда сиділа в своєму улюбленому кріслі. обрамленому зоряним пилом і вдивлялася  в далечінь. В цю ніч її хотілося відчути щось особливе і зуміти здійснити чиїсь мрії. 

     - Це не   входить в твої компетенції,  - проговорив чітко голос Небесного Цензора. - Потрібно дотримуватися плану затвердженого Небесною Канцелярією"

       Мелінда аж злякалася, від такого не сподіваного голосного повідомлення. Вона ніяк не могла  звикнути, до такого  контролю над її думками..

      - На моїй улюблені Голубій планеті. ніхто не читає і аналізує думки, -подумала фея, - Там можна і мріяти і загадувати бажання і навіть злитися чи нарікати

     -Чистота і порядок і дотримання законів. - основна тенденція нашої Вселеної,- чітко, мелодійним голосом заявив  Небесний Цензор. - Мріяти і творити ніхто не забороняє, але у відповідному місці і  правильно розрахованому часі.

       Мелінда зрозуміла. що спорити  без толку і  сіла за небесний комп'ютер і почала проглядати долі людей  своєї улюбленої планети. Погляд Мелінди зупинився на тридцяти шестирічній вчительці англійської мови. Фея без поспіху проглянула її минуле і майбутнє і тяжко зітхнула. Життя цієї молодої жінка нагадувало мелодраму.
      Через мить Мелінда була у сні вчительки.
        Тетяна Андріївна сиділа на дивані перед телевізором  і гірко плакала. На екрані миготіли політичні інтриги, але жінка нічого не бачила і не чула.
       Колись вона була розумною і діловою жінкою, Красотою вона теж була не обділена. В неї  були правильні риси обличчя. хвилясте русе волосся, глибоко посаджені сіро-сині очі.
      Зараз Тетяна  виглядала, як бомжиха. Волосся  немите і начесане спадало на плечі, обличчя почервоніло і розпухло від сліз, очі були наповнені болем і образою.
      - Чому така розумна особа, так безупинно ридає,- думала Мелінда.- Напевно знайшовся хтось. хто так зранив її ніжне серце.
      Мелінда тихенько сіла на диван коло Тетяни і взяла її праву руку в свою долоню. Жінка стрепенулася і хотіла вже закричати, але Мелінда встигла промовити:
       -Я думаю дочку будити не потрібно. Ми з Вами просто посидимо разом і поговоримо
      - Хто Ви і що робите в моїй квартирі7  Я зараз...
      - Ніяк не можу звикнути до таких запитань, які постійно задають мені жителі вашої планети, коли я намагаюся допомогти їм.
      - Мені допомогти вже не можна.
      - Цікава фраза...НЕ МОЖНА, проговорила спокійним металічним голосом Мелінда. - а хто так постановив Ви..., чи може один із законів Вселеної лишає Вас права на допомогу і підтримку?. Чи Ви настільки прогнівили Небеса, що Вони Вас занесли в чорні списки тих, від яких відвернулося Світло?
      Несподівано для самої себе Тетяна забрала свою руку і пристально подивилася на фею.
     - Вибачте за мою поведінку ,- промовила вчителька пригніченим голосом, - Я зовсім розклеїлася після того, як чоловік покинув мене."
      - Я думаю, що це не саме гірше, що може статися в житті.
      - Вам легко говорити. Але це було для мене, як грім з ясного неба, - почала розповідати Тетяна. голосом  наповненим розпачу і жалю, - Ми прожили десять років. - душа в душу, на мою думку. Я старалася бути для нього хорошою дружиною. Після народження дочки, я залишила роботу,  і повністю посвітила себе сім'ї.
      - Посвячення - цікаве слово, - несподівано перебила її Мелінда. - А що Ви маєте на увазі говорячи Це?
      Жінка розгубилася . Вона  не зрозуміла суті запитання.
        Її обличчя  стало вже багряним і вона почала пальцями правої руки бавитися своїм хвилястим волоссям, кольору стиглої пшениці, яке дивилося так дивно -  ніби крізь нього промчав вихор.
      - Я готувала смачні страви, пекла різноманітні солодощі, старалася багато часу приділяти розвитку дочки. підтримувала ідеальну чистоту і квартирі, - почала детально розповідати  Таня, - Я   намагалася  звільнити чоловіка від усіх побутових клопотів щоб він міг більше часу приділяти  своєму карєрному росту, досконалому вивченню іноземних мов . Я все робила для нього.... "
      Вона говорила,  пояснювала, розтлумачувала, хвалила себе, виставляла напоказ свої дії, як зразкової дружини і матусі.
       - Які дивні ці люди, - думала фея, - Чому вони так люблять хизуватися тим, що  роблять для своїх близьких7 З якою ненавистю вони викидають з себе гнів, коли щось піде не так, як вони хочуть. Як можна так зразу зненавидіти людину, яку недавно палко кохала?
      - Я не можу зрозуміти, як він посмів кинути мене і дитину, після всього. що я для нього зробила і піти до тієї "лахудри" -  чим вона краща за мене. Як у нього язик повернувся сказати - що я його вже ДІСТАЛА .
       Тетяна перейшла на крик і почала всякими різними нецензурними  словами обзивати і ганити свого чоловіка
       - Донечку розбудите,- промовила Фея тихим скрипучим голосом. - Хай поспить бідолашна.  вона її так  сьогодні  прийшлось пережити  багато негативних емоцій. Давайте спокійно розберемо ситуацію, яка склалася, розкладемо все по поличкам і детально проаналізуємо"
       -  Що тут розбирати і аналізувати. Він підлий і підступний хам...він так поступив зі мною...а я так старалася ... і як він посмів ... а я хотіла...
       Таня знову почала повторювати одне і те саме.
       - Ну це вже занадто. навіть для феї,- подумала Мелінда, - Я не витримаю більше  слухати ці теревені. Треба діяти. Може пригостити її чарочкою вина...
       Фея почала прокручувати в голові всі способи, які застосовували  жителі цієї дивної планети. для заспокоєння.
       - Алкоголь тут не допоможе. він ще більше розблокує емоції і жінка буде скиглити, нити. нарікати і жалітися на життя цілу ніч. - пролунала  підказка з Небес.- Тут потрібно застосувати метод психологічного шоку
      - Які мудрі слова. - подумала фея. - Тільки як їх втілити в реальність?
       Раптом кришталева ваза. яка стояла на книжковій шафі, впала з неймовірним грохотом  на підлогу і розбилася на багато дрібненьких осколків. які розлетілися по цілій кімнаті.
       Мелінда і Таня, обоє впали в "ступор" і мовчали декілька  секунд. Фея перша прийшла до себе, встала, пішла на кухню, взяла віник і совок і почала змітати осколки. 
       Тетяна сиділа  нерухомо і дивилася в одну точку. зі сторони вона виглядала. схожою на опудало, якого поставили в огороді відлякувати ворон. Немите. нечесане волосся  спадало на плечі. на скронях виступала сивина.. обличчя вкрилося червоними плямами і опухло від сліз. тусклі виблякші сині  очі обрамляли морщинки. Халат на ній був обшарпаний і в плямах.
       - Мда...Я б  і сама на  місці чоловіка завела коханку, - розмірковувала фея. - Кожен день перед тобою туди - сюди крутиться таке страховисько, та й ще постійно керує і повчає... Тут не то що до іншої жінки, тут на край світа втекти хочеться
       "Не час зараз висловлювати своє враження. Потрібно брати ситуацію в свої руки і направляти і відповідне русло". - промовив металічним голосом Небесний Цензор.
       Мелінда стрепенулася. взяла крісло і сіла напроти вчительки.
       - А коли ви останній раз були в перукарні? - запитала несподівано для самої себе. Мелінда.
       - О, навіть і не пам'ятаю... мабуть. коли святкували підвищення по службі чоловіка...це було місяців сім мабуть...
       Тут Таня стрепенулася, стала з дивана і підійшла до дзеркала. яке висіло у прихожій.
       - Мда,- промимрила вчителька. - Виглядаю я жахливо
       - Вам потрібно привести себе в порядок, - зауважила Мелінда. - Ви розумна. сильна. талановита жінка, а чомусь зовсім про це забули і затьмарили собі розум цим ПОСВЯЧЕННЯМ.
        -Хіба чоловік чи дочка просили Вас по це.Ви занедбали себе розтоптали свій талант, поставили хрест на своїй кар'єрі і перетворилися в озлоблену на життя. ниючу мимру, яка старається всім нав'язати свою думку, за всіх все вирішує і все тримає під своїм контролем. А коли щось виходить за обособлені рамки - заливається сльозами або закатує істерики. Ви зовсім не така Танечка - якою хочете себе показати. Згадайте, якою Ви були до народження донечки. Вчителька англійської мови -  яка  могла заохотити вивчати іноземну мову, навіть самого гіршого лінивця. Людина - яка вміла вислухати і підбадьорити любого, навіть закоренілого песиміста. Особа - яку поважали  і цінили батьки і співробітники. Приваблива.  чарівна красуня - якою милувалися всі чоловіки в цьому місті
 КУДИ ПРОПАЛА ЧАРІВНІСТЬ, ВПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ, ВІРА У ВЛАСНІ СИЛИ, ГІДНІСТЬ І РІШИМІСТЬ. ЩО ВИ З СЕБЕ ЗРОБИЛИ, ТАНЯ?
Я думаю. що така жертва - нікому не потрібна, ні Вам, ні чоловікові, ні дочці.
       Фея раптово замовкла. встала з крісла і підійшла до вікна.
        Вчителька. зайшла у кімнату, сіла на диван і по тихенько почала приходити до себе.
       - Я сама винувата в тому, що стала такою не стерпною сварливою бабою - проговорила Тетяна тихим  стомленим голосом .-Нічого дивного не має в тому, що чоловік не витримав і покинув мене. Я зрозуміла зараз багато. Я сама через  свої нерозумні принципи, угробила своє сімейне життя
       - І чому ви люди.завжди любите впадати в крайнощі. Поки живете на цьому світі, можна ще все виправити. Саме головне станьте собою. Приведіть до ладу свій зовнішній вигляд. знайдіть роботу, займіться перекладами, навчіться бути веселою товариською матусю, почніть спілкуватися з навколишнім світом і людьми, які шанують і поважають Вас. І не думайте про чоловіка.-  де він. що з ним.  Час розставить все на свої місця. Коли Ви знову станете  чарівною сильною. діловою приємною жінкою і наведете порядок в самій собі, тоді все вирішиться так -  як того хоче Творець
       - Ви праві. - промовила Таня. - з завтрашнього ранку починаю нове життя, бо чомусь  зовсім не хочеться залишатися сварливим опудалом
       Вчителька встала з дивана і підійшла до книжкової шафи і взяла старий альбом .. залізла з ногами на   м'яке крісло. яке стояло  в кутку кімнати і почала переглядати старі пожовклі від часу фотографії
-  Ця жінка  зрозуміла, що коли втрачаєш себе - втрачаєш дорогих тобі людей, - проговорила сама до себе  фея і покинула сон вчительки.
     Ранком Таня прокинулася раніше. ніж завжди, зробила зарядку, приготувала сніданок.
       Вперше, за стільки років написала для себе план на цей день:
       1. Сходити в салон "  Жіноча краса" - господинею якого є моя давня знайома.
       2. Викинути старі поношені лахи і купити собі нові модні пасуючі ї речі.
       3.Почати шукати роботу.
       4.Зайнятися  перекладами, які давно вже мені пропонував її давній приятель.
      - Все вистачає вже нити і нарікати. - промовила сама до себе  Таня.- Починаю крокувати веред зо нових висот. А чоловік... це  його життя ...його вибір. Хай він собі живе так. як вважає за потрібне.
       Після цього дивного сну вчителька  відчувала  себе вільною від своїх принципів і її хотілося  політати разом з вітром  по осінньому ранковому місті.
       - Я хочу жити так - щоб відчувати насолоду від кожного прожитого дня,- думала Таня,
 -  І я знаю що так і буде.
       Мелінда сиділа коло небесного комп'ютера і задумливо переглядала нове майбутнє Тетяни  Андріївни.
       - Життя вчительки не буде легким,- розмірковувала фея - Але вона стане собою і буде боротися і добиватися того, що її планує Творець
       Коли ти бачиш сяючі Світлом плоди своєї праці - відчуваєш,  що не даремно живеш на тому світі.
   



     
     
     
   

Нічна зоряна фея.

       На перехресті галактик жила  нічна зоряна фея. Звали її Мелінда. Вона любила милуватися красою галактики Молочний шлях і дивовижним блиском Сонячної системи. Особливо її приваблювала Голуба Планета, яка третьою оберталася навколо Сонця.

      - Земля  - дивна назва для такої красивої і незвіданої планети, - думала Мелінда.
      Її дуже цікавили жителі Землі, їх поведінка і психіка. Мелінда розуміла, що доволі нелегко вивчити в людях їх відчуття, сприйняття. характер, темперамент, поведінку і зрештою психіку.

      - В них тим існує ціла наука - психологія, - розмірковувала фея вголос.
       Щоб зрозуміти краще ці дивні істоти, більшість з яких є паразитами на власній планеті Мелінда мандрувала в сни людей.

       Коли сонце сідало за обрій і Землю поглинала темрява, Мелінда сідала за небесний комп'ютер і поглядала долі людей по цілій планеті. Вона не була обмежена в часі, так як майбутнє і минуле стояло в неї на одній лінії. 

      Особливо її цікавили українці, - жителі однієї європейської країни, яка загрузла в корупції і у війні. Цей народ відрізнявся  від інших - силою Духа, гордістю. незламністю і патріотизмом.

      Сотні подорожей в сни людей Мелінда вже здійснила. Багато чого  вона зрозуміла і навчилася  і допомогла багатьом людям змінити себе і своє життя.

      Мелінду завжди цікавили люди з високорозвиненим інтелектом.  Ці особи мали неординарне мислення. Вони по-особливому сприймали всі життєві ситуації, але деколи робили зовсім не обдуманні вчинки.

Історія перша: "Відчуття провини"

Цієї ночі Мелінду зацікавив український хірург. Вона проглянула його минуле, майбутнє і вирішила провідати його. Через деякий час, фея була вже у сні хірурга.

       Віктор Іванович, так звали чоловіком, сидів за своїм робочим столом у своєму кабінеті. Вся його увага була зосереджена на історії хвороби пацієнта, який несподівано помер. Він читав, перечитував і не міг зрозуміти  -  в чому його помилка...

       Операція пройшла успішно, призначення, лакування, все йшло чітко по плану.
       - Чому померла людина?  - питав себе постійно лікар.
       Віктор Іванович був у глибокому відчаї. Він злився на себе і впадав в істерику, кричав і ображав і принижував весь медичний персонал. А то просто замикався в собі і безжалісно картав себе... Він не міг цього сприйняти.

      Мелінда легко торкнулася плеча лікаря. 

- Хто ви  і що тут робите - крикнув Віктор Іванович.

- А це має якесь значення в цій ситуації, - відповіла Мелінда.

- Тільки не починайте мене заспокоювати і втішати. По моїй вині, я вважаю, померла людина, а йому було лише 25...

- Кожен день гинуть молоді хлопці в АТО, - відповіла фея.

- Вони герої, бо віддають свої життя за нашу неньку Україну. А тут смерть.. Він говорив довго...пояснював, розказував...хотів переконати самого себе, що він зробив все - що було в його силах і т.д.

    Мелінда слухала і не перебивала його.Вона знала, що в такій ситуації, людині треба виговоритися, викинути х себе всю біль і страждання..Саме головне - щоб рядом була особа. яка вміє слухати.

       - Як мало є таких людей на цій дивовижній планеті, - думала фея - які просто мовчки вміють вислухати людину, без лишніх заспокійливих слів і коментарів.

Мелінда зрозуміла, що потрібно розрядити обстановку.

- Не все можна усвідомити і пояснити - промовила вона. - Світом керує Бог.

Фея чекала бурної реакції, тому що вона знала,що лікар не вірив в Творця. Але вийшло зовсім не так...

       Лікар піднявся з крісла і почав ходити по кабінеті...

        - Ви праві. Я переконався, що все в руках Бога і нічого на нашій планеті не відбувається без Його Волі.

Сльози виступили на його очах і він став блідий.

      - Я не можу забути обличчя цього хлопця,- проговорив він таким пригніченим голосом.

       - Не можна стерти  з пам'яті. це все -- що сталося..

       - Пам'ять - подумала Мелінда, і в її голові пронеслися фрази...

      Мелінда задумалася: "Як можна заглушити ту біль... людина  - досить складний пристрій і в реальності всі відчуття, сприйняття. пам'ять і мислення відбуваються паралельно або послідовно."

Віктор Іванович зупинився, і присів. Він сидів похмурий і пригнічений.
        Фея розуміла. він втрачав віру в себе, в свій талант і взагалі у нього пропадало бажання працювати, робити складні операції і т.д.

      - Цього не можна допустити. Що ж я маю зробити, щоб зупинити це, - роздумувала  Мелінда

       -Зміни забарвлення відчуттів,   - прийшла підказка з Небес.

- Відчуття..  о .. що мають на увазі жителі Землі.  згадати б, -. роздумувала наспіх Мелінда.

Несподівано для  самої феї, в неї і руках появилося стигле червонобоке яблуко.

        - Скуштуйте яблуко, - запропонувала вона лікарю.

Віктор Іванович,здивовано з під брів, подивився на  Мелінду, але взяв яблуко і почав повільно його їсти.

       - Ви не маєте права вбивати в собі талановитого лікаря і викладача, - почала говорити фея спокійним мелодійним голосом. вкладаючи в кожне слово силу переконання.  - Ви повинні продовжувати рятувати життя людей, реалізовувати всі свої знання і вміння.  Життя  -  це боротьба і не можна здаватися, як би не було тяжко і боляче. Потрібно іти далі і виконувати свою місію, дану нам Творцем. Уявіть собі, що буде на Землі. коли кожна людина, при відповідних таких ситуаціях, буде здаватися і впадати в ступор.Життя тоді поволі буде завмирати...

       Вона говорила і при цьому малювала в уяві лікаря різні прогнози майбутнього.

      Віктор Іванович заспокоївся. На його обличчі засіяла сумна посмішка.

        - Ви праві. Я не має права здаватися. Я маю жити, вдосконалювати свою майстерність, робити складні операції і рятувати життя людей. передавати свої знання і вміння студентам, яких я навчаю.Людям потрібні хороші некваліфіковані лікарі, які мають в своєму серці любов і доброту..

       -Любов. гармонія. і істина. - три основні критерії на яких тримається ця дивовижна планета, - подумала фея і покинула сон Віктора Івановича. 

       Вранці лікар прокинувся радісний і бадьорий. Він знав, що мусить жити далі і повинен змінювати самого себе і світ кругом себе.

     Кожна людина приходить на Землю , не просто так, вона має своє призначення і мусить його виконати, перш ніж померти. От тоді життя  проживають не марно

       Мелінда сиділа і усміхалася. Вона була задоволена собою 

       Ніякі скарби світу не можуть зрівнятися з насолодою, яку відчуваєш, коли твориш добро..