Нічна зоряна фея.

       На перехресті галактик жила  нічна зоряна фея. Звали її Мелінда. Вона любила милуватися красою галактики Молочний шлях і дивовижним блиском Сонячної системи. Особливо її приваблювала Голуба Планета, яка третьою оберталася навколо Сонця.

      - Земля  - дивна назва для такої красивої і незвіданої планети, - думала Мелінда.
      Її дуже цікавили жителі Землі, їх поведінка і психіка. Мелінда розуміла, що доволі нелегко вивчити в людях їх відчуття, сприйняття. характер, темперамент, поведінку і зрештою психіку.

      - В них тим існує ціла наука - психологія, - розмірковувала фея вголос.
       Щоб зрозуміти краще ці дивні істоти, більшість з яких є паразитами на власній планеті Мелінда мандрувала в сни людей.

       Коли сонце сідало за обрій і Землю поглинала темрява, Мелінда сідала за небесний комп'ютер і поглядала долі людей по цілій планеті. Вона не була обмежена в часі, так як майбутнє і минуле стояло в неї на одній лінії. 

      Особливо її цікавили українці, - жителі однієї європейської країни, яка загрузла в корупції і у війні. Цей народ відрізнявся  від інших - силою Духа, гордістю. незламністю і патріотизмом.

      Сотні подорожей в сни людей Мелінда вже здійснила. Багато чого  вона зрозуміла і навчилася  і допомогла багатьом людям змінити себе і своє життя.

      Мелінду завжди цікавили люди з високорозвиненим інтелектом.  Ці особи мали неординарне мислення. Вони по-особливому сприймали всі життєві ситуації, але деколи робили зовсім не обдуманні вчинки.

Історія перша: "Відчуття провини"

Цієї ночі Мелінду зацікавив український хірург. Вона проглянула його минуле, майбутнє і вирішила провідати його. Через деякий час, фея була вже у сні хірурга.

       Віктор Іванович, так звали чоловіком, сидів за своїм робочим столом у своєму кабінеті. Вся його увага була зосереджена на історії хвороби пацієнта, який несподівано помер. Він читав, перечитував і не міг зрозуміти  -  в чому його помилка...

       Операція пройшла успішно, призначення, лакування, все йшло чітко по плану.
       - Чому померла людина?  - питав себе постійно лікар.
       Віктор Іванович був у глибокому відчаї. Він злився на себе і впадав в істерику, кричав і ображав і принижував весь медичний персонал. А то просто замикався в собі і безжалісно картав себе... Він не міг цього сприйняти.

      Мелінда легко торкнулася плеча лікаря. 

- Хто ви  і що тут робите - крикнув Віктор Іванович.

- А це має якесь значення в цій ситуації, - відповіла Мелінда.

- Тільки не починайте мене заспокоювати і втішати. По моїй вині, я вважаю, померла людина, а йому було лише 25...

- Кожен день гинуть молоді хлопці в АТО, - відповіла фея.

- Вони герої, бо віддають свої життя за нашу неньку Україну. А тут смерть.. Він говорив довго...пояснював, розказував...хотів переконати самого себе, що він зробив все - що було в його силах і т.д.

    Мелінда слухала і не перебивала його.Вона знала, що в такій ситуації, людині треба виговоритися, викинути х себе всю біль і страждання..Саме головне - щоб рядом була особа. яка вміє слухати.

       - Як мало є таких людей на цій дивовижній планеті, - думала фея - які просто мовчки вміють вислухати людину, без лишніх заспокійливих слів і коментарів.

Мелінда зрозуміла, що потрібно розрядити обстановку.

- Не все можна усвідомити і пояснити - промовила вона. - Світом керує Бог.

Фея чекала бурної реакції, тому що вона знала,що лікар не вірив в Творця. Але вийшло зовсім не так...

       Лікар піднявся з крісла і почав ходити по кабінеті...

        - Ви праві. Я переконався, що все в руках Бога і нічого на нашій планеті не відбувається без Його Волі.

Сльози виступили на його очах і він став блідий.

      - Я не можу забути обличчя цього хлопця,- проговорив він таким пригніченим голосом.

       - Не можна стерти  з пам'яті. це все -- що сталося..

       - Пам'ять - подумала Мелінда, і в її голові пронеслися фрази...

      Мелінда задумалася: "Як можна заглушити ту біль... людина  - досить складний пристрій і в реальності всі відчуття, сприйняття. пам'ять і мислення відбуваються паралельно або послідовно."

Віктор Іванович зупинився, і присів. Він сидів похмурий і пригнічений.
        Фея розуміла. він втрачав віру в себе, в свій талант і взагалі у нього пропадало бажання працювати, робити складні операції і т.д.

      - Цього не можна допустити. Що ж я маю зробити, щоб зупинити це, - роздумувала  Мелінда

       -Зміни забарвлення відчуттів,   - прийшла підказка з Небес.

- Відчуття..  о .. що мають на увазі жителі Землі.  згадати б, -. роздумувала наспіх Мелінда.

Несподівано для  самої феї, в неї і руках появилося стигле червонобоке яблуко.

        - Скуштуйте яблуко, - запропонувала вона лікарю.

Віктор Іванович,здивовано з під брів, подивився на  Мелінду, але взяв яблуко і почав повільно його їсти.

       - Ви не маєте права вбивати в собі талановитого лікаря і викладача, - почала говорити фея спокійним мелодійним голосом. вкладаючи в кожне слово силу переконання.  - Ви повинні продовжувати рятувати життя людей, реалізовувати всі свої знання і вміння.  Життя  -  це боротьба і не можна здаватися, як би не було тяжко і боляче. Потрібно іти далі і виконувати свою місію, дану нам Творцем. Уявіть собі, що буде на Землі. коли кожна людина, при відповідних таких ситуаціях, буде здаватися і впадати в ступор.Життя тоді поволі буде завмирати...

       Вона говорила і при цьому малювала в уяві лікаря різні прогнози майбутнього.

      Віктор Іванович заспокоївся. На його обличчі засіяла сумна посмішка.

        - Ви праві. Я не має права здаватися. Я маю жити, вдосконалювати свою майстерність, робити складні операції і рятувати життя людей. передавати свої знання і вміння студентам, яких я навчаю.Людям потрібні хороші некваліфіковані лікарі, які мають в своєму серці любов і доброту..

       -Любов. гармонія. і істина. - три основні критерії на яких тримається ця дивовижна планета, - подумала фея і покинула сон Віктора Івановича. 

       Вранці лікар прокинувся радісний і бадьорий. Він знав, що мусить жити далі і повинен змінювати самого себе і світ кругом себе.

     Кожна людина приходить на Землю , не просто так, вона має своє призначення і мусить його виконати, перш ніж померти. От тоді життя  проживають не марно

       Мелінда сиділа і усміхалася. Вона була задоволена собою 

       Ніякі скарби світу не можуть зрівнятися з насолодою, яку відчуваєш, коли твориш добро..