Історія шоста: "Круг Самоти"
Вселенна готувалася до Параду Сузірь. Небеса палахкотіли і бурлили. Різноманітні вибухи і феєрверки, здавалося розколювали Небеса на багато дрібних частинок. це був час прийняття серйозних рішень Творцем. про долю світил. планет, комет, астероїдів і т. д.
Все має свій початок і все має свій кінець - був девіз цього великого Вселенського свята.
Згідно з рішень Небесного Парламенту і Творця - одні небесні тіла знищувалися а на їх місця створювалися інші.
Це був час спорів і полемік. В стінах Небесного Парламенту і по всьому зоряному просторі вселеної йшли серйозні обговорення дебати..Гул, тряскіт і розкати різнобарвних і різних по величині і об'єму вогнів заполонили Небеса.
Мелінда сиділа за Небесним Комп'ютером і переглядала долі мешканців Голубої планети. Незважаючи на наміри багатьох членів Небесного Парламенту, знищення Землі, як розсадника Ментального Негативу, дякуючи Волі Творця, знову було відхилено. Земляни могли спокійно спати - ще декілька земних років життя їм гарантовано.
Фея задумалася :" - Які дивні створіння ці люди. Творець створив їх по своєму образу і подобою, а вони постійно всім не задоволені.. Погрузли в матерії і абсолютно не відчувають трепет Душі і велич Духа і навіть не чують мелодію Блаженства, яка лунає по цілій Вселенні. Невже багатство і слава, дурман і похоті - можуть їм замінити гармонійне сяйво Вселенської Любові. Іскорки радості - якщо їх не має в очах людини, то вона живе без толку і сама не отримує насолоди і ще перешкоджає жити іншим.
"Може час приступити до роботи. - прозвучав. як завжди, несподівано голос Небесного Цензора.. - Філософія земного життя - це ціла наука, а час невпинно біжить."
Мелінда ковтнула глоток води. привезеної з туманності Андромеда в і почала проглядати долі людей. фея мала бажання допомогти комусь зрозуміти і реалізувати себе, але не знаходила відповідного кандидата.
Раптом , погляд з її зупинився на долі самотньої ділової. тридцяти - семирічної жінки. Оксана Романівна, так її звали. була успішним керуючим відділу маркетингу, великої будівельної корпорації. Мелінда ще раз уважно проглянула майбутнє і минуле Оксани і вже за мить була у її сні.
Оксана сиділа за столом і переглядала на комп'ютері фотографії з весільної подорожі своєї подруги Люсі. щасливі усміхнені обличчя на фоні морських пейзажів викликали у Оксани радість. Але на серці було сумно. Ні вона не заздрить Людмилі. Оксана була рада. що подруга нарешті знайшла своє щастя
"Але... Чому не я ?" - глодало десь там далеко і приносило біль і розчарування
Мелінда присіла на диван. який стояв рядом з комп'ютерним столом і ніжно торкнулася плеча Оксани.
- Не потрібно себе так мучити, - промовила фея дивлячись в очі дівчини. - Все приходить тоді - коли людина готова це сприйняти. Коли ми починаємо без толку картати себе і накручувати Злобу і Недовіру - це приводить ще до більшого зациклення і веде в бездну самоти.
- Хто Ви така, що маєте право читати мені моралі, - закричала несподівано дівчина
. - Забирайтеся з моєї квартири і не смійте більше повчати мене своїми філософськими небилицями.
- На жаль це неможливо зробити, - відповіла Мелінда спокійним металічним голосом.
- Бо це не реальність - а сон. І я мабуть маю тут більше повноважень - ніж Ви. Вам не личить бути такою грубіянкою. це зовсім не підходить до вашого іміджу - стриманої. врівноваженої. творчої. цілеспрямованої жінки...
- Вибачте! - перебила фею Оксана. - Я сама не знаю, що зі мною діється останнім часом. Я не можу дати раду своїм емоціям. Агресія перемішана із злобою і недовірою до всього світу - виривається періодично з мого єства і я не можу себе стримати і " ричу" на всіх. А потім мені стає стидно за себе і я плачу і каюся і прошу вибачення. Я вже розумію і знаю - що кожна людина має долю даровану Богом. А мені Небеса послали ношу, яку я маю нести сама до кінця свого життя і тішитися щастям інших...
- А з чого Ви таке собі взяли в голову - що Ви маєте прожити своє життя одинокою, - перебила дівчину Мелінда. Ви глибоко помиляєтеся. в тому...
- Ні в чому я не помиляюся. Я не красива. товста ... і нікому я не потрібна. Мені 37 років, а я не відчувала ні разу жаги пристрасті. жару поцілунків і обіймів....
Мене сприймають - як веселу компанійську жінку, яка вміє організувати веселу "забаву", вміє вислухати і заспокоїти і розважити. Подружка, ділова партнерка, колега по роботі - але не Кохана. Навіть ті люди, які я вважала своїми друзями - стараються тільки використовувати мене або маніполювати мною...
Деколи я собі нагадую робота... все по стандарту. все по правилах ... і так проходить життя. Єдина насолода - їсти смаколики, дивитися детективи і слухати класичну музику...
Ще коли Люся була не одружена - ми суботні вечори проводили разом. Ходили на різноманітні вистави, концерти, в кіно - на нові фільми, чи на прем'єру вистави в театр.
Деколи "зависали" в нічних клубах - щоб відвести душу і "вигуляти нові шмотки"
А були такі ночі, що ми сиділи на сайтах знайомств чи базікали по вайберу з кандидатами у наречені...
Це в основному були "залицальники" Люсі. Мені не везло познайомитися з кимсь порядним... В основному попадалися якісь диваки чи" сексуально стурбовані", чи такі - які при першій зустрічі ставали мені не цікаві..
Хіба хтось може покохати... таку як я ...
Оксана заплакала. Сльози градом котилися по її щічках і вона тихенько схлипувала...
- Я не розумію Вас, - сказала фея.. - Чому Ви себе так не любите? Постійно бачите в собі якусь "уродіну"
Ви красива жінка. У Вас виразні сіро-сині очі, які нагадують лісові озерця, покриті туманом, густе хвилясте чорне волосся, що виблискує на сонці і вабить своєю непокорою, рум'яні щічки. і ямочки, які появляються, коли Ви усміхаєтеся і несуть сяйво радості.
Повнота не "уродує" Вас, а робить навпаки - милою і привабливою. Тільки Вам потрібно навчитися цінити і любити себе.
- Думаєте - це так просто. я ходила на різноманітні психологічні тренінги і на консультації до психолога. Вивчала багато методик, які знаходила в інтернеті. Але в мене нічого не виходить.
Я дивлюся у дзеркало і бачу товсту. не задоволену собою бабу, яка нікому не потрібна, навіть для сексу, не то що для якихись серйозних відносин...
- Та перестаньте ж Ви на себе так наговорювати. Я ніяк не можу зрозуміти людей. Чому Ви весь час накручуєте в собі негатив і вмієте "споганити" навіть, творіння Небес.
Красота проявляється в іскорці світла, яку випромінюють істоти, а не в "ідеальному" зовнішньому вигляді. І чому у Вас на Землі -" довговязі ляльки Барбі" - вважають ідеалами краси. Невже Ваші мущини втратили інстинкт і не відчувають справжню привабливість і чарівність, а "западають" на тупих. худих, розмальованих двоногих "швабр"
Ви дуже красива дівчина. Втлумачте це собі у Вашу голову.
- А це хіба реально?
- Реально, не реально. Яке це має значення.
Ранком, коли розчісуєте своє шикарне волосся перед дзеркалом, говоріть сама до себе:
"Я красива, сильна. розумна, приваблива ділова жінка.
Я люблю і ціную себе і повністю покладаюся на волю Творця.
Я вірю. що Небеса пошлють мені нареченого.
Я впевнена, що наше кохання буде палати вічним вогнем
І його плоди, наші діти. будуть тішити нас і ми будемо гордитися ними
Я вірю що буде так - як я прошу і щиро дякую за все."
От так і говорите щиро, кожен день з вірою в серці.
- Ви думаєте - що це допоможе?
- Я не думаю - я знаю. Щоб щось мати - треба щось робити.
- Спочатку потрібно стати справжньою жінкою. навчитися цінувати і любити себе. Увійти у гармонію з собою. Усвідомлювати всі свої плюси і недоліки.
Тобто - розуміти, що ти вартуєш. А тоді Небеса пошлють гідну пару. Не потрібно чекати, коли "він" появиться. Треба просто жити і вміти тішитися тим - що маєш і покладатися на волю Творця.
- В мене завтра корпоратив. Як ви думаєте, мені варто іти туди?
Я завжди ходила на такі міроприємства, з надією знайти собі нареченого. Але. так нічого і не виходило...
- Ти іди і просто будь собою. Не думай про оточуючих тебе мущин. Просто отримуй насолоду. від хорошої випивки і смаколиків і "світських" бесід.
А тим буде так - як і має бути, - сказала Мелінда і покинула сон Оксани.
Дівчина проснулася в хорошому настрої. Вона знала, що не буде особливо готуватися до корпоративу. одягне своє улюблене плаття і просто розчеше свіжо- вимите волосся і зробить легкий макіяж.
Так і сталося. Оксана подивилася на себе в дзеркало і проговорила слова сказані феєю. Дівчина раптом зрозуміла, що в перший раз за своє життя - вона сподобалася самій собі.
Корпоратив проходив, так само нудно. як і всі попередні міроприємства.
Оксана випила келих шампанського, скуштувала смаколиків, переговорила з декількома потрібними по роботі людьми і вже збиралася іти до дому..
Раптом, вона відчула на собі зацікавлений погляд одного молодого бізнесмена. Оксана знала Олега, так його звали, по роботі і пам'ятала всі "плітки", які ходили про нього.
"Молодий, успішний, розведений. В свої 42 - добився досить багато. Має успішну мережу магазинів готового одягу. Полюбляє короткочасні "інтрижки! з " ляльками Барбі" "
- Абсолютно не мій типаж, - подумала Оксана і направилася до виходу.
Але раптом Олег підійшов до неї і несподівано запитав:
" Я бачу. пані Оксана, що Вам так само нудно тут, як і мені. Вибачте. за мою нескромність. Не хотіли б Ви прогулятися зі мною по вечірньому Львові?
Обіцяю буду вести себе, як порядний джентльмен."
Оксана заніміла від подиву, але сама не розуміючи чому, відповіла:
"А чому б і ні. Ходімо."
Вони бродили цілий вечір по вузьким, старовинним вуличках Львова. Говорили про всяку всячину. Розповідали про своє життя, ділилися враженнями від різноманітних подій..
Здавалося - що вони знають один одного цілу вічність.
Вони зайшли погрітися. в одне затишне кафе. яке виявилося улюбленим у них обох. Їли гарячий шоколад і насолоджувалися його ароматом. Смакували фірмові бісквіти і запивали зеленим чаєм з жасмином.
Дивно. Але такі різні, на перший погляд люди - мали одинакові смаки і стільки багато спільного, що навіть і не вірилося...
Провівши Оксану до порогу її квартири, Олег галантно поцілував її руку і тихим голосом промовив:
" Я не хочу Вас втрачати Оксана.
Дайте мені шанс, доказати Вам - що я вартую Вас"
Він пішов. Оксана зайшла у квартиру і просто не роздягаючись сіла у вітальні на диван.
" Невже це все відбувається зі мною, - проговорила дівчина.
Мелінда сиділа за своїм небесним комп'ютером і переглядала майбутнє Оксани. Вона була задоволена і усміхалася. Оксана вийде заміж за Олега. в них народиться дочка, яку в честь феї, назвуть Меліндою. Хоча татко, ціле своє життя називатиме донечку:"Моє небесне чудо".
Вони проживуть довге життя повне труднощів і боротьби. але ніколи і ні що не не зламає їх, тому що їх кохання. завжди буде горіти вічним полум'ям і оберігатиме їх. Вони обоє багато чого досягнуть в житті і залишать після себе доброту і повагу і будуть гордитися своєю дочкою.
"Це головне для людей - вміти поєднати професійне життя з особистим - подумала Мелінда і поринула у нове завдання.
Мрії і реальність - вони завжди рядом. Потрібно тільки вірити у всемогутність Творця.
Мати гідність і повагу. Жити в гармонії з собою і оточуючим світом
І саме головне - діяти. тому що під лежачий камінь - вода не тече.
-
"Може час приступити до роботи. - прозвучав. як завжди, несподівано голос Небесного Цензора.. - Філософія земного життя - це ціла наука, а час невпинно біжить."
Мелінда ковтнула глоток води. привезеної з туманності Андромеда в і почала проглядати долі людей. фея мала бажання допомогти комусь зрозуміти і реалізувати себе, але не знаходила відповідного кандидата.
Раптом , погляд з її зупинився на долі самотньої ділової. тридцяти - семирічної жінки. Оксана Романівна, так її звали. була успішним керуючим відділу маркетингу, великої будівельної корпорації. Мелінда ще раз уважно проглянула майбутнє і минуле Оксани і вже за мить була у її сні.
Оксана сиділа за столом і переглядала на комп'ютері фотографії з весільної подорожі своєї подруги Люсі. щасливі усміхнені обличчя на фоні морських пейзажів викликали у Оксани радість. Але на серці було сумно. Ні вона не заздрить Людмилі. Оксана була рада. що подруга нарешті знайшла своє щастя
"Але... Чому не я ?" - глодало десь там далеко і приносило біль і розчарування
Мелінда присіла на диван. який стояв рядом з комп'ютерним столом і ніжно торкнулася плеча Оксани.
- Не потрібно себе так мучити, - промовила фея дивлячись в очі дівчини. - Все приходить тоді - коли людина готова це сприйняти. Коли ми починаємо без толку картати себе і накручувати Злобу і Недовіру - це приводить ще до більшого зациклення і веде в бездну самоти.
- Хто Ви така, що маєте право читати мені моралі, - закричала несподівано дівчина
. - Забирайтеся з моєї квартири і не смійте більше повчати мене своїми філософськими небилицями.
- На жаль це неможливо зробити, - відповіла Мелінда спокійним металічним голосом.
- Бо це не реальність - а сон. І я мабуть маю тут більше повноважень - ніж Ви. Вам не личить бути такою грубіянкою. це зовсім не підходить до вашого іміджу - стриманої. врівноваженої. творчої. цілеспрямованої жінки...
- Вибачте! - перебила фею Оксана. - Я сама не знаю, що зі мною діється останнім часом. Я не можу дати раду своїм емоціям. Агресія перемішана із злобою і недовірою до всього світу - виривається періодично з мого єства і я не можу себе стримати і " ричу" на всіх. А потім мені стає стидно за себе і я плачу і каюся і прошу вибачення. Я вже розумію і знаю - що кожна людина має долю даровану Богом. А мені Небеса послали ношу, яку я маю нести сама до кінця свого життя і тішитися щастям інших...
- А з чого Ви таке собі взяли в голову - що Ви маєте прожити своє життя одинокою, - перебила дівчину Мелінда. Ви глибоко помиляєтеся. в тому...
- Ні в чому я не помиляюся. Я не красива. товста ... і нікому я не потрібна. Мені 37 років, а я не відчувала ні разу жаги пристрасті. жару поцілунків і обіймів....
Мене сприймають - як веселу компанійську жінку, яка вміє організувати веселу "забаву", вміє вислухати і заспокоїти і розважити. Подружка, ділова партнерка, колега по роботі - але не Кохана. Навіть ті люди, які я вважала своїми друзями - стараються тільки використовувати мене або маніполювати мною...
Деколи я собі нагадую робота... все по стандарту. все по правилах ... і так проходить життя. Єдина насолода - їсти смаколики, дивитися детективи і слухати класичну музику...
Ще коли Люся була не одружена - ми суботні вечори проводили разом. Ходили на різноманітні вистави, концерти, в кіно - на нові фільми, чи на прем'єру вистави в театр.
Деколи "зависали" в нічних клубах - щоб відвести душу і "вигуляти нові шмотки"
А були такі ночі, що ми сиділи на сайтах знайомств чи базікали по вайберу з кандидатами у наречені...
Це в основному були "залицальники" Люсі. Мені не везло познайомитися з кимсь порядним... В основному попадалися якісь диваки чи" сексуально стурбовані", чи такі - які при першій зустрічі ставали мені не цікаві..
Хіба хтось може покохати... таку як я ...
Оксана заплакала. Сльози градом котилися по її щічках і вона тихенько схлипувала...
- Я не розумію Вас, - сказала фея.. - Чому Ви себе так не любите? Постійно бачите в собі якусь "уродіну"
Ви красива жінка. У Вас виразні сіро-сині очі, які нагадують лісові озерця, покриті туманом, густе хвилясте чорне волосся, що виблискує на сонці і вабить своєю непокорою, рум'яні щічки. і ямочки, які появляються, коли Ви усміхаєтеся і несуть сяйво радості.
Повнота не "уродує" Вас, а робить навпаки - милою і привабливою. Тільки Вам потрібно навчитися цінити і любити себе.
- Думаєте - це так просто. я ходила на різноманітні психологічні тренінги і на консультації до психолога. Вивчала багато методик, які знаходила в інтернеті. Але в мене нічого не виходить.
Я дивлюся у дзеркало і бачу товсту. не задоволену собою бабу, яка нікому не потрібна, навіть для сексу, не то що для якихись серйозних відносин...
- Та перестаньте ж Ви на себе так наговорювати. Я ніяк не можу зрозуміти людей. Чому Ви весь час накручуєте в собі негатив і вмієте "споганити" навіть, творіння Небес.
Красота проявляється в іскорці світла, яку випромінюють істоти, а не в "ідеальному" зовнішньому вигляді. І чому у Вас на Землі -" довговязі ляльки Барбі" - вважають ідеалами краси. Невже Ваші мущини втратили інстинкт і не відчувають справжню привабливість і чарівність, а "западають" на тупих. худих, розмальованих двоногих "швабр"
Ви дуже красива дівчина. Втлумачте це собі у Вашу голову.
- А це хіба реально?
- Реально, не реально. Яке це має значення.
Ранком, коли розчісуєте своє шикарне волосся перед дзеркалом, говоріть сама до себе:
"Я красива, сильна. розумна, приваблива ділова жінка.
Я люблю і ціную себе і повністю покладаюся на волю Творця.
Я вірю. що Небеса пошлють мені нареченого.
Я впевнена, що наше кохання буде палати вічним вогнем
І його плоди, наші діти. будуть тішити нас і ми будемо гордитися ними
Я вірю що буде так - як я прошу і щиро дякую за все."
От так і говорите щиро, кожен день з вірою в серці.
- Ви думаєте - що це допоможе?
- Я не думаю - я знаю. Щоб щось мати - треба щось робити.
- Спочатку потрібно стати справжньою жінкою. навчитися цінувати і любити себе. Увійти у гармонію з собою. Усвідомлювати всі свої плюси і недоліки.
Тобто - розуміти, що ти вартуєш. А тоді Небеса пошлють гідну пару. Не потрібно чекати, коли "він" появиться. Треба просто жити і вміти тішитися тим - що маєш і покладатися на волю Творця.
- В мене завтра корпоратив. Як ви думаєте, мені варто іти туди?
Я завжди ходила на такі міроприємства, з надією знайти собі нареченого. Але. так нічого і не виходило...
- Ти іди і просто будь собою. Не думай про оточуючих тебе мущин. Просто отримуй насолоду. від хорошої випивки і смаколиків і "світських" бесід.
А тим буде так - як і має бути, - сказала Мелінда і покинула сон Оксани.
Дівчина проснулася в хорошому настрої. Вона знала, що не буде особливо готуватися до корпоративу. одягне своє улюблене плаття і просто розчеше свіжо- вимите волосся і зробить легкий макіяж.
Так і сталося. Оксана подивилася на себе в дзеркало і проговорила слова сказані феєю. Дівчина раптом зрозуміла, що в перший раз за своє життя - вона сподобалася самій собі.
Корпоратив проходив, так само нудно. як і всі попередні міроприємства.
Оксана випила келих шампанського, скуштувала смаколиків, переговорила з декількома потрібними по роботі людьми і вже збиралася іти до дому..
Раптом, вона відчула на собі зацікавлений погляд одного молодого бізнесмена. Оксана знала Олега, так його звали, по роботі і пам'ятала всі "плітки", які ходили про нього.
"Молодий, успішний, розведений. В свої 42 - добився досить багато. Має успішну мережу магазинів готового одягу. Полюбляє короткочасні "інтрижки! з " ляльками Барбі" "
- Абсолютно не мій типаж, - подумала Оксана і направилася до виходу.
Але раптом Олег підійшов до неї і несподівано запитав:
" Я бачу. пані Оксана, що Вам так само нудно тут, як і мені. Вибачте. за мою нескромність. Не хотіли б Ви прогулятися зі мною по вечірньому Львові?
Обіцяю буду вести себе, як порядний джентльмен."
Оксана заніміла від подиву, але сама не розуміючи чому, відповіла:
"А чому б і ні. Ходімо."
Вони бродили цілий вечір по вузьким, старовинним вуличках Львова. Говорили про всяку всячину. Розповідали про своє життя, ділилися враженнями від різноманітних подій..
Здавалося - що вони знають один одного цілу вічність.
Вони зайшли погрітися. в одне затишне кафе. яке виявилося улюбленим у них обох. Їли гарячий шоколад і насолоджувалися його ароматом. Смакували фірмові бісквіти і запивали зеленим чаєм з жасмином.
Дивно. Але такі різні, на перший погляд люди - мали одинакові смаки і стільки багато спільного, що навіть і не вірилося...
Провівши Оксану до порогу її квартири, Олег галантно поцілував її руку і тихим голосом промовив:
" Я не хочу Вас втрачати Оксана.
Дайте мені шанс, доказати Вам - що я вартую Вас"
Він пішов. Оксана зайшла у квартиру і просто не роздягаючись сіла у вітальні на диван.
" Невже це все відбувається зі мною, - проговорила дівчина.
Мелінда сиділа за своїм небесним комп'ютером і переглядала майбутнє Оксани. Вона була задоволена і усміхалася. Оксана вийде заміж за Олега. в них народиться дочка, яку в честь феї, назвуть Меліндою. Хоча татко, ціле своє життя називатиме донечку:"Моє небесне чудо".
Вони проживуть довге життя повне труднощів і боротьби. але ніколи і ні що не не зламає їх, тому що їх кохання. завжди буде горіти вічним полум'ям і оберігатиме їх. Вони обоє багато чого досягнуть в житті і залишать після себе доброту і повагу і будуть гордитися своєю дочкою.
"Це головне для людей - вміти поєднати професійне життя з особистим - подумала Мелінда і поринула у нове завдання.
Мрії і реальність - вони завжди рядом. Потрібно тільки вірити у всемогутність Творця.
Мати гідність і повагу. Жити в гармонії з собою і оточуючим світом
І саме головне - діяти. тому що під лежачий камінь - вода не тече.
-
