неділю, 27 січня 2019 р.

Історія десята: "Бажання всім догодити"

Вселена іскрилася всіма кольорами райдуги. Метеорити і комети гасали з гуркотом по всьому простору і перепліталися у вогненному сяючому танку.
       Бог Абсолют проводив планову перевірку і Все Живе Світло перебувало у готовності в любий момент реагувати на прояви підступної Тьми. Творець спокійно і впевнено висідав  на своєму троні і з гідністю чекав результатів перевірки. Від помилок ніхто не незастрахований а Час і Простір перебувають у невпинному русі. 
       В Небесній Канцелярії була метушня і паніка.  Всі не могли зрозуміти, що їм робити - чи займатися поточними справами чи бути напоготові виконувати нові завдання, які  виникатимуть спонтанно під час перевірки.
        Мелінда сиділа на своєму робочому місці і слухала музику "Такти Вселеної". Цей мікс між класикою і тяжким роком піднімав її настрій і занурював у таємничий світ містерії.
       - Хватить  байдикувати, - прогримів. як завжди невчасно голос Небесного Цензора. - Те що в нас перевірка, не означає що всі повинні поринути в хаос і лінькувати. Творець віддав наказ Всім займатися своїми справами і не звертати увагу на перевіряючи. Так що, приступаємо до роботи,шановна Меліндо.
       - Слухаю і повинуюся. - відповіла  іронічно фея і приступила до роботи.
       Її зацікавила доля головного бухгалтера великого будівельного концерну. одного з обласних центрів України. Катерина, так звали жінку. настільки запуталася у власному житті, що навіть зі сторони тяжко було зрозуміти її прагнення і дії. 
       Проглянувши докладно минуле і майбутнє  жінки Мелінда на мить замислилася:
"Чому ця людина так старається всім догодити? Невже вона не бачить, що повністю втрачає себе, як особистість?"
       Через деякий час фея була вже у сні Катерини.
       Жінка сиділа на підлозі  на килимі і розглядала старі фотографії, які були розкидані  всюди  і перемішані з  листівками і пустими конвертами і пожовтілими аркушами паперу, списаними дрібним нерозбірливим почерком. Мелінда тихенько підійшла і сіла на край м'якого персидського килиму, ручної роботи.
       - Що Ви знайти у цьому мотлоху з минулого? - запитала спокійним урівноваженим голосом Мелінда.
       - Якби то я знала, що я хочу і чого шукаю, - проговорила сумно Катерина і очі її наповнилися сльозами.
       - А Вам не цікаво. хто Я?
       - Знаєте, мені все все рівно, яв це чи сон. Я загубилася в тенетах життя і мені здається що зависла між Світами.
       - Ну до цього, дякуючи Творцю, ще справа не дійшла, але  все можливо...
        Вам треба взяти себе в руки і дати мені змогу зрозуміти причину...
       - Це не так просто. Мабуть причина в тому - що я така дурна і стараюся всі у всьому догодити...
       - Слухайте, піднімайтеся з підлоги і ходімо на кухню. пригостіть мене кавою, якщо Вам це не важко...
       - Вибачте, мене за мою депресивну поведінку,-  промовила жінка, - Ходімо я почастую Вас ароматною кавою.
        Через деякий час вони сиділи на кухні і пили чорну запашну каву з маленьких, рожевих, порцелянових горняток.  
       За вікном політував сніг. Маленькі, холодні, білосніжні,пухнасті сніжинки кружляли у чарівному танку і повільно опускалися на сіру поверхню похмурого балкона.
      - Яка краса, -проговорила Катерина. - Зараз мені хочеться відчути себе цією маленькою сніжинкою  - холодною і  неповторною, яка падає з Небес...
       Я не розумію - що і в мені не так?  Я стараюся нікого не образити. Я допомагаю, підтримую, догоджаю - а мене просто використовують а потім як не потрібну річ викидають на  смітник..
      - Чому  все так песимістично? Творець дав нам Волю самим вибирати собі дорогу в житті, - перебила фея жінку.
        - Але я мабуть постійно ходжу по кругу. Сама собі проблеми створюю, а потім мучуся шукаючи шлях до ї вирішення.
       - В принципі. так чомусь у Вас тут на Землі побудовано життя. Більшість людей не здатні відчути  справжню красу. яка існую кругом них  а отримують втіху лише від пафосу, похоті, слави, влади і згромадженню (непотрібних з точки зору Небес) матеріальних цінностей...
       Про це можна багато говорити і спорити. Але давайте повернемося до Ваших проблем.
       - А в мене, хіба вони є? Мені здається, що я сама велика  Проблема. Я не вмію цінити і поважати себе. Це бажання всім догодити - роз їдає мене з середини... і я постійно те і роблю - що жалію себе...
       - Але чому? Ви маєте хорошу , престижну роботу.Вас цінує керівництво і поважають люди...
        - Так, вірно, промовила Катерина і почала плакати. - Мене  просто використовують. Я чітко виконую свою роботу  і мабуть працюю за всю бухгалтерію..
        Шеф тримає у нашому відділі в основному своїх родичів, які люблять лінькувати. а мені за них "віддуватися"...
       Взагалі то у мене все вроді є... а з другої сторони - нічого не має..
       - А чому б Вам не змінити своє життя, - промовила Мелінда. - Для Вас людей, це чомусь завжди так важко, хоча Творець створив Вас по своєму образу і подобію. Ви навіть чверть своїх здібностей не використовуєте, закладених у вас. Живете "укладом" стада. Дотримуєтеся незрозумілих цінностей, які самі собі придумали...
       - Так, Ви праві."Що скажуть про мене  люди?" - це основне, мабуть питання, яке хвилює пересічного громадянина.
       - А чому ж не жити за принципом Небес - творити добро, боротися і перемагати і при цьому старатися бути "чистими" перед Творцем. Вміти тверезо оцінити Те - що  отримуємо від Нього за свої діяннях.
       Хоча це мабуть для Вас "високі матерії"...
Простіше кажучи, чому не жити так - щоб отримувати задоволення від того, що ти робиш. Для чого витрачати час і енергію  на без толкові справи, або для тих людей, які не вміють ні цінити. ні поважати - того що ти робиш для них.
       - Але  ж ми "зобовязані" допомагати своїм близьким, друзям і т.д.,- перебила фею жінка.
       - А  хто  Вас "зобовязував" на це?- промовила Мелінда. - Якщо ми хочемо допомогти, то спочатку потрібно задуматися: " Чи потребують вони цієї допомоги і чи вартують її?"
       Людям  потрібно давати "Вудочки" а не готову "Рибу" Наша Вселена. побудована на Законі Віддачі. За Все потрібно платити.. А коли ми тільки віддаємо.. свою турботу, любов, прибутки і т.д. - ми порушуємо  Закон  Вселеної. і попадаємо у немилість до Творця...
       Ці Ваші старання всім догодити - оточуючі Вас близькі люди сприймають часом, як належне і перестають цінити Те - що Ви для них стараєтеся зробити.
        - Але  як мені жити далі? - запитала здивовано Катерина.
       - Навчіться любити і цінувати. спочатку. себе.Зупиніться і огляньтеся кругом і побачити яка Краса Природи оточує Вас. Відкрийте своє серце і попробуйте придивитися до Неба. дерев покритих снігом до сіреньких маленьких горобчиків і величних голубів і всього того, що створив Творець..
 Ви красива, розумна сильна жінка. Хваліть себе кожен день і слухайте підказки своїх Ангелів. Робіть те - що Вам хочеться в "даний момент", навіть якщо це буде дивним для інших...
       Якщо Вас не цінують на роботі - звільняйтеся. Поїдьте відпочиньте. Помилуйтеся красою Світу,  який оточує Вас. Поставте на "місце"  всіх близьких Вам людей... дітей, внуків, подруг, коханця і т.д.
       Хай кожен з них отримає від Вас - стільки ж як і дає.
       Це не просто - але можна зробити, якщо захотіти.
       - Я спробую, - промовила Катерина, витираючи сльози. - Але, як мені зрозуміти, що я поступаю правильно?
       - Слухайте свого серця. Воно ніколи Вас не підведе, - промовила фея і покинула сон жінки.
       Катерина прокинулася, геть "розбитою", але з усмішкою на устах. Вона, як хороший фінансист, розробила чіткий план свого майбутнього життя  і знала, що твердо. що буде старатися його дотримуватися.
       На глибоке здивування свого шефа, вона звільнилася з роботи і забронювала собі номер. для себе "любимої" в мальовничому гірському пансіонаті. 
      Пояснила дітям і внукам свій новий спосіб життя  і дала ясно зрозуміти, що "догоджати"   їм без потреби не буде. Допомагати буде -  по мірі того, якою буде від них "віддача"
          Катерина ввела в "шок" коханця і подруг - сказавши їм, що зустрічатися буде з ними тоді, коли буде мати на це бажання і поїхала милуватися зимовою красою   Гір.
       Мелінда сиділа за своїм робочим місцем і переглядала нове майбутнє Катерини. Вона щасливо усміхалася. Жінка докорінно змінила свої принципи життя. Після тижня відпочинку, Катерина почала жити, так, як підказувало її серце і Небеса.
       Вона  з часом знайшла хорошу роботу, де її поважали і цінували і прислуховувалися до її  думки.
Діти і внуки з роками привикли до нового її "образу"  життя і почали її цінувати.
Небеса послали  Катерині Нареченого, людину з яким вона себе відчувала коханою і жаданою
       Життєвий шлях Катерини видався нелегким. Але вона  не здавалася, боролася і тішилася маленькими перемогами. які  надихали її і приносили  яскраві,  променисті моменти Щастя.
       - Цікаві істоти ці люди, - подумала Мелінда. - Такі слабкі, крихкі, на перший  погляд.. Але коли в них загоряється іскра Гідності - стають  сильними і непереможними і досягають  неможливого. Хоча  це і не дивно, бо Творець їх створив по своєму образу і подобію.

        Минуле  - це місток  до майбутнього. Не можна використовувати біль у вигляді щита, бо він не пропустить нічого хорошого у наше життя. Важливо не те - що про нас думають люди а те - що ми самі робимо для свого благополуччя.         Кожна людина повинна вирішити основний конфлікт з самим  собою, бо без того  не можна змінити  своє життя . Коли особа знаходить у собі сили позбутися своєї озлобленості, невпевненості у власних силах і тривожних сумнівів  - то вона стає Особистістю. Тоді така людина здатна  любити, поважати і цінувати себе і інших.  Не має  нічого неможливого у нашому Світі, тільки потрібно Вірити і Рухатися  до  вдосконалення і тоді досягнемо неймовірних вершин.


        
         


       
       

   

Історія десята: "Бажання всім догодити" Вселена іскрилася всіма кольорами райдуги. Метеорити і комети гасали з гуркотом по всь...