Історія сьома: "Загублений в тенетах Недовіри"
Небеса перебували в стані спокою і рівноваги. Це такий період завжди наступає після великих Вселенських свят, коли все, якби завмерло в передчутті чогось незвіданого і не сподіваного.Навіть астероїди стишилися і перестали носитися по Вселенні а просто увійшли у невгомонний танок у невагомості.Сяйво зірочок і комет освітлювало Небеса і створювало незвичну романтичну картину.
Мелінда сиділа коло небесного комп'ютера і задумливо гортала долі жителів Голубої Планети. Працювати її не хотілося. Дивний спокій і блаженство охопив її повністю і вона почувала себе завислою між світами.
- Стан міжгалактичної ефорії,- проговорив скрипучим голосом Небесний Цензор, -Пора виривати тебе з тенет "лінькування" і безтурботності і включати у роботу.
- Але як не хочеться, - промовила Мелінда. - Може мені взяти собі відгул і просто лежати на своєму м'якому дивані і милуватися зірочками.
- На жаль дорога Меліндо, - промовив Небесний Цензор, милим. лагідним голосом. - Це зараз не на часі. Зараз дуже важливий період боротьби Світла і Тьми. І твоя допомога у просвітленні жителів Голубої Планети- нам необхідна. Але я обіцяю, виконаєш це завдання і випрошу тобі відпустку. Полетиш відпочивати куди захочеш і на стільки захочеш.Ти мене знаєш, я слів на вітер не кидаю.
- От це вже зовсім інша справа,- промовила Мелінда і бадьоро взялася до роботи
ЇЇ зацікавила доля молодого чоловіка, який працював у поліції потім воював в АТО,був поранений, а після повернення з госпіталю поринув у глибоку депресію. Микола, так звали чоловіка жив у одному провінційному містечку, оточеному красивими лісами.
Мелінда проглянула ще раз минуле і майбутнє чоловіка і поринула у його сон.
Микола сидів на кухні у його власній двокімнатній квартирі і курив сигарету за сигаретою. Вигляд у нього був похмурий. Здавалося він застиг у інертності і навіть у його красивих карих очах, було відображено пліснява байдужості і розчарування.
Мелінда присіла напроти на табуретку. Вони сиділи мовчки і просто дивилися один одному у очі.
- Хто Ви така:?, - закричав раптом Микола. - Чого Вам від мене потрібно?
- Пояснювати - хто я така, - промовила фея, - в мене не має бажання Та й я не впевнена, що Ви зрозумієте.
-Тут Ви мабуть праві. Я вже давно нічого не розумію, що твориться кругом мене. Колись здавалося все просто: робота- дім- сім'я. А зараз все настільки запуталося, що я вже нічого не знаю і нічого не розумію.
- Мабутьзабагато всього паскудного сталося у Вашому житті.
- Вже і сам себе я не можу зрозуміти. Робота мені моя подобалася. Я працював не гірше за інших, розслідував злочини, і в принципі робив, все - що на мене було покладено. Потім майдан.. війна...
Я пішов добровольцем на фронт, бо любив і люблю свою Україну.
Тим було всяке... Але ми там всі знали - що ми відвойовуємо незалежність нашої неньки України і відстоюємо честь і гідність свого народу. І не важливо, на якій ми мові розмовляємо, чи якої ми національності чи віросповідання ...
Важливо те - що Україна наша ненька і ми її на поталу "оркам" не віддамо....
Він довго розказував. згадував свої фронтові будні і напружені бої і все різне дивне і боляче і смішне...
Сльози самі котилися з його очей, коли Микола розповідав про смерть побратимів...
Мелінда слухала і не перебивала. Вона знала, як важливо для земної людини викинути з себе, що накіпіло, всі ті проблеми, які приносять стільки болю і страждань.
- А що ж змінилося, як Ви повернулися,? - перебила нарешті, чоловіка фея. -Чому після такого емоційного піднесення, у вас наступив такий психологічний упадок.
- Ви знаєте, що там на фронті ти себе відчуваєш потрібним... Після госпіталю, я не зміг повернулися на роботу. Спочатку відходив від хвороб. Потім розлучилися з дружиною.. Мама раптово померла, батька свого я і не знав. Сестра любить і допомагає мені. Але вона давно живе закордоном і в неї своя сім'я і свої проблеми...
Я не звинувачую дружину, вона просто закохалася в іншого... таке траплвється . От і залишився я сам на сам з своєю тугою.. Я повністю розчарувався в житті і вже не вірю ні у що - навіть у Бога, ні у Любов, ні у Справедливість...
Коли на тебе навалюється все і зразу, просто не хочеш більше жити на тому світі...
Микола замовк і закурив. Він сидів похмурий і задумливо дивився в очі Мелінді, ніби хотів щось почути від неї
Фея сиділа мовчки і розгублено дивилася по сторонах. вона не знала, що сказати, чим підбадьорити чи розважити цього чоловіка.
- Я б хотіла отримати підказку з Небес, - попросила Мелінда.
- Я вірю, що ти зможеш сама, - пролунав голос Небесного Цензора.- Ти ж хочеш заслужити відпустку..
- А можна мені закурити? - запитала несподівано для себе фея.
- Будь ласка, - сказав Микола.
Він витягнув з пачки сигарету і прикурив її Мелінді. Вони сиділи і курили. Кімната наповнилися димом. Микола встав. підійшов до вікна і відкрив його. Весняний вітерець приніс приємну нічну прохолоду.
- Ви ж не курите, -сказав усміхаючись Микола
- Взагалі то так, але ж кортить попробувати все. потрібно ж зрозуміти. що ж ви знаходите у цьому курінні.
- А ми самі не знаємо. Просто вважаємо це - якоюсь розрадою., або просто втікаємо від надоїдливих думок, зануривсь у клубки диму.
- Мда. А для мене - це просто легкий наркотик, який притупляє активізацію мозку і тормозить роботу свідомості. Але .відчуття незвичне...
- У вас там на Небесах., мабуть свої принади. Життя впорядковане і роз плановане і чітко кероване...
- По різному буває. Головне в житті не здаватися і чітко розуміти - що ти хочеш. Потрібно завжди відчувати - що ти є "Хтось" Доказувати самому собі, -
що я зможу і я досягну того - що я хочу.
- Це гарні слова. -перебив Мелінду чоловік. - Але я вже змучився щось доказувати і чогось добиватися...
- Але, якщо вже так жити, в постійних розчаруваннях - то краще вже покинути цей земний світ...
- Дивно. Я думав, що Ви врятувати мене хочете. Ви що ж вмовляєте мене на гріх... на самогубство...
- Які Ви люди примітивні . Чому ж зразу - самогубство.
Я служу Світлу і в мене інші методи, ніж у Тьми.
Тут навіть все. простіше- ніж Ви думаєте.
Коли людина признає свою"капітуляцію" і чітко доводить це Творцю.
Признає що більше немає сили боротися і здається - її просто зупиняють серце і забирають з Вашого Світу..
- Але я не хочу ще здаватися. Я не хочу признати поразку. Я ще мабуть, не все зробив в тому житті, та й не хочу покидати цей Світ на такій сумній ноті...
Дивні Ви люди, - перебила Миколу фея. - В більшості випадків. самі не знаєте. що Ви хочете. І жити Вам тяжко і вмирати не хочете. Ну то вже визначіть нарешті..
- Я хочу жити,- перебив її Микола. - Але хочу залишити після себе щось хороше. щоб про мене згадували добрими словами...
Допоможіть мені вирватися з цієї бездни Недовіри сумніві...
- Добре. Давайте спробуємо.
У Вас є мрія? Чим би Ви хотіли б займатися?
- Я з дитинства мріяв стати приватним детективом. Читав багато книжок і марив розслідувати спутані справи і викривати темничні злочини..
- Ну це вже щось.
А що Вам заважає ним стати? Вищу юридичну освіту Ви маєте. Досвід роботи теж є.
- Я не знаю, з чого мені почати і чи в мене це вийде?
- От це одна проблема більшості жителів Голубої планети - невіра в себе і нерішучість.
Знаєте у вас є така народна приказка : " під лежачий камінь - вода не тече2
І коли сидіти і чекати і нічого не робити - нічого мати не будеш
- Але ж Небеса повинні посилати допомогу людині, яка опинилася в критичній ситуації...
- А Ви думаєте, чому я тут сиджу з Вами.
Давайте попробуємо розкласти все " по поличкам":
- Добре. Спробою, перебила його Мелінда давайте все по порядку.
Лаконічно висловлюйте своє прохання до Творця., щоб Він зрозумів,що Ви від нього хочете.
Коли просите - то говоріть у голос, чітко і виразно, вкладаючи всю свою віру у свої слова - тоді Вас почують.
Тільки від сили Віри і Любові Вашої залежить реалізація Вашої мрії.
Любити - це означає сприймати все. що не можливо змінити,таким як воно є , без нарікань і зневаги.
Відчувати Гармонію - це вміти подружитися з усім живим видимим і невидимим що є навколо Вас
Пізнання Істини- це усвідомлення всього того, що створено Творцем.
Завжди потрібно мати в собі Іскру радості, яка поступово переростає у Насолоду життя.
- Це так не просто буде, втілити це все у життя, - промовив Микола.
- А не має нічого простого. - відповіла фея. - Потрібно хотіти, вірити і діяти. Іти вперед, не лякаючись труднощів і невдач. Чітко знати, що хочемо і добиватися свого.
У Вас на Землі багато зла. але є ще хороші люди по цілому світі, які підкажуть. навчать. направлять на правильний шлях і т.д.
Тільки потрібно не здаватися. боротися і добиватися свого.
- Я спробую. Я знаю, що це буде не легко. Ви праві, коли людина ставить перед собою чітку мету - вона зможе,як захоче її добитися.
Я не хочу без толку прожити своє життя, не виконавши своєї місії і не пізнавши блаженства. Я все зроблю, щоб доказати самому собі - що я є "Хтось" і щось вартую.
Дякую Вам. Ви дали мені Іскру Віри, яка розпалила щось у мені і у мене виникло нестерпне бажання боротися і добиватися того. що мені планує Творець.
- Бажаю Вам успіху,- промовила Мелінда і покинула сон чоловіка.
Микола прокинувся усміхненим. Він чітко усвідомлював - що хоче від свого життя
Мелінда сиділа на своєму улюбленому кріслі і переглядала нове майбутнє Миколи.Вона задоволено усміхалася.
Чоловік прорветься через всі "полапки" і відкриє своє власне детективне агентство. Багато добра зробить для людей. Творець пошле йому половинку. Вони зустрінуться випадково, але відразу ж зрозуміють. що створені один для одного. Одружаться. і в них народяться близнята.Ці двоє цікавих розумненьких хлопчиків - ніколи не дозволять батькам впасти у тенета недовіри.
Небеса дарують нам життя. для того щоб ми знайшли своє призначення і народили гідне потомство яке буде продовжувати наші справи, боротися за справедливість і насти палаючий факел Віри.
- .
- На жаль дорога Меліндо, - промовив Небесний Цензор, милим. лагідним голосом. - Це зараз не на часі. Зараз дуже важливий період боротьби Світла і Тьми. І твоя допомога у просвітленні жителів Голубої Планети- нам необхідна. Але я обіцяю, виконаєш це завдання і випрошу тобі відпустку. Полетиш відпочивати куди захочеш і на стільки захочеш.Ти мене знаєш, я слів на вітер не кидаю.
- От це вже зовсім інша справа,- промовила Мелінда і бадьоро взялася до роботи
ЇЇ зацікавила доля молодого чоловіка, який працював у поліції потім воював в АТО,був поранений, а після повернення з госпіталю поринув у глибоку депресію. Микола, так звали чоловіка жив у одному провінційному містечку, оточеному красивими лісами.
Мелінда проглянула ще раз минуле і майбутнє чоловіка і поринула у його сон.
Микола сидів на кухні у його власній двокімнатній квартирі і курив сигарету за сигаретою. Вигляд у нього був похмурий. Здавалося він застиг у інертності і навіть у його красивих карих очах, було відображено пліснява байдужості і розчарування.
Мелінда присіла напроти на табуретку. Вони сиділи мовчки і просто дивилися один одному у очі.
- Хто Ви така:?, - закричав раптом Микола. - Чого Вам від мене потрібно?
- Пояснювати - хто я така, - промовила фея, - в мене не має бажання Та й я не впевнена, що Ви зрозумієте.
-Тут Ви мабуть праві. Я вже давно нічого не розумію, що твориться кругом мене. Колись здавалося все просто: робота- дім- сім'я. А зараз все настільки запуталося, що я вже нічого не знаю і нічого не розумію.
- Мабутьзабагато всього паскудного сталося у Вашому житті.
- Вже і сам себе я не можу зрозуміти. Робота мені моя подобалася. Я працював не гірше за інших, розслідував злочини, і в принципі робив, все - що на мене було покладено. Потім майдан.. війна...
Я пішов добровольцем на фронт, бо любив і люблю свою Україну.
Тим було всяке... Але ми там всі знали - що ми відвойовуємо незалежність нашої неньки України і відстоюємо честь і гідність свого народу. І не важливо, на якій ми мові розмовляємо, чи якої ми національності чи віросповідання ...
Важливо те - що Україна наша ненька і ми її на поталу "оркам" не віддамо....
Він довго розказував. згадував свої фронтові будні і напружені бої і все різне дивне і боляче і смішне...
Сльози самі котилися з його очей, коли Микола розповідав про смерть побратимів...
Мелінда слухала і не перебивала. Вона знала, як важливо для земної людини викинути з себе, що накіпіло, всі ті проблеми, які приносять стільки болю і страждань.
- А що ж змінилося, як Ви повернулися,? - перебила нарешті, чоловіка фея. -Чому після такого емоційного піднесення, у вас наступив такий психологічний упадок.
- Ви знаєте, що там на фронті ти себе відчуваєш потрібним... Після госпіталю, я не зміг повернулися на роботу. Спочатку відходив від хвороб. Потім розлучилися з дружиною.. Мама раптово померла, батька свого я і не знав. Сестра любить і допомагає мені. Але вона давно живе закордоном і в неї своя сім'я і свої проблеми...
Я не звинувачую дружину, вона просто закохалася в іншого... таке траплвється . От і залишився я сам на сам з своєю тугою.. Я повністю розчарувався в житті і вже не вірю ні у що - навіть у Бога, ні у Любов, ні у Справедливість...
Коли на тебе навалюється все і зразу, просто не хочеш більше жити на тому світі...
Микола замовк і закурив. Він сидів похмурий і задумливо дивився в очі Мелінді, ніби хотів щось почути від неї
Фея сиділа мовчки і розгублено дивилася по сторонах. вона не знала, що сказати, чим підбадьорити чи розважити цього чоловіка.
- Я б хотіла отримати підказку з Небес, - попросила Мелінда.
- Я вірю, що ти зможеш сама, - пролунав голос Небесного Цензора.- Ти ж хочеш заслужити відпустку..
- А можна мені закурити? - запитала несподівано для себе фея.
- Будь ласка, - сказав Микола.
Він витягнув з пачки сигарету і прикурив її Мелінді. Вони сиділи і курили. Кімната наповнилися димом. Микола встав. підійшов до вікна і відкрив його. Весняний вітерець приніс приємну нічну прохолоду.
- Ви ж не курите, -сказав усміхаючись Микола
- Взагалі то так, але ж кортить попробувати все. потрібно ж зрозуміти. що ж ви знаходите у цьому курінні.
- А ми самі не знаємо. Просто вважаємо це - якоюсь розрадою., або просто втікаємо від надоїдливих думок, зануривсь у клубки диму.
- Мда. А для мене - це просто легкий наркотик, який притупляє активізацію мозку і тормозить роботу свідомості. Але .відчуття незвичне...
- У вас там на Небесах., мабуть свої принади. Життя впорядковане і роз плановане і чітко кероване...
- По різному буває. Головне в житті не здаватися і чітко розуміти - що ти хочеш. Потрібно завжди відчувати - що ти є "Хтось" Доказувати самому собі, -
що я зможу і я досягну того - що я хочу.
- Це гарні слова. -перебив Мелінду чоловік. - Але я вже змучився щось доказувати і чогось добиватися...
- Але, якщо вже так жити, в постійних розчаруваннях - то краще вже покинути цей земний світ...
- Дивно. Я думав, що Ви врятувати мене хочете. Ви що ж вмовляєте мене на гріх... на самогубство...
- Які Ви люди примітивні . Чому ж зразу - самогубство.
Я служу Світлу і в мене інші методи, ніж у Тьми.
Тут навіть все. простіше- ніж Ви думаєте.
Коли людина признає свою"капітуляцію" і чітко доводить це Творцю.
Признає що більше немає сили боротися і здається - її просто зупиняють серце і забирають з Вашого Світу..
- Але я не хочу ще здаватися. Я не хочу признати поразку. Я ще мабуть, не все зробив в тому житті, та й не хочу покидати цей Світ на такій сумній ноті...
Дивні Ви люди, - перебила Миколу фея. - В більшості випадків. самі не знаєте. що Ви хочете. І жити Вам тяжко і вмирати не хочете. Ну то вже визначіть нарешті..
- Я хочу жити,- перебив її Микола. - Але хочу залишити після себе щось хороше. щоб про мене згадували добрими словами...
Допоможіть мені вирватися з цієї бездни Недовіри сумніві...
- Добре. Давайте спробуємо.
У Вас є мрія? Чим би Ви хотіли б займатися?
- Я з дитинства мріяв стати приватним детективом. Читав багато книжок і марив розслідувати спутані справи і викривати темничні злочини..
- Ну це вже щось.
А що Вам заважає ним стати? Вищу юридичну освіту Ви маєте. Досвід роботи теж є.
- Я не знаю, з чого мені почати і чи в мене це вийде?
- От це одна проблема більшості жителів Голубої планети - невіра в себе і нерішучість.
Знаєте у вас є така народна приказка : " під лежачий камінь - вода не тече2
І коли сидіти і чекати і нічого не робити - нічого мати не будеш
- Але ж Небеса повинні посилати допомогу людині, яка опинилася в критичній ситуації...
- А Ви думаєте, чому я тут сиджу з Вами.
Давайте попробуємо розкласти все " по поличкам":
- Чітко сформулюйте своє бажання і повірте у його здійснення
- Кожен ранок щиро просіть Творця, про допомогу у реалізації Вашої мрії
- Слухайте себе і тих підказок що йдуть від Ваших Ангелів
- Вчіть любити життя. таким як воно є
- Старайтеся відчувати гармонію з усім світом. навколо Вас
- Усвідомлюйте істину своїх дій і помислів
- Дійте. Поступово крок за кроком добивайтеся реалізації своїх бажань.
- Добре. Спробою, перебила його Мелінда давайте все по порядку.
Лаконічно висловлюйте своє прохання до Творця., щоб Він зрозумів,що Ви від нього хочете.
Коли просите - то говоріть у голос, чітко і виразно, вкладаючи всю свою віру у свої слова - тоді Вас почують.
Тільки від сили Віри і Любові Вашої залежить реалізація Вашої мрії.
Любити - це означає сприймати все. що не можливо змінити,таким як воно є , без нарікань і зневаги.
Відчувати Гармонію - це вміти подружитися з усім живим видимим і невидимим що є навколо Вас
Пізнання Істини- це усвідомлення всього того, що створено Творцем.
Завжди потрібно мати в собі Іскру радості, яка поступово переростає у Насолоду життя.
- Це так не просто буде, втілити це все у життя, - промовив Микола.
- А не має нічого простого. - відповіла фея. - Потрібно хотіти, вірити і діяти. Іти вперед, не лякаючись труднощів і невдач. Чітко знати, що хочемо і добиватися свого.
У Вас на Землі багато зла. але є ще хороші люди по цілому світі, які підкажуть. навчать. направлять на правильний шлях і т.д.
Тільки потрібно не здаватися. боротися і добиватися свого.
- Я спробую. Я знаю, що це буде не легко. Ви праві, коли людина ставить перед собою чітку мету - вона зможе,як захоче її добитися.
Я не хочу без толку прожити своє життя, не виконавши своєї місії і не пізнавши блаженства. Я все зроблю, щоб доказати самому собі - що я є "Хтось" і щось вартую.
Дякую Вам. Ви дали мені Іскру Віри, яка розпалила щось у мені і у мене виникло нестерпне бажання боротися і добиватися того. що мені планує Творець.
- Бажаю Вам успіху,- промовила Мелінда і покинула сон чоловіка.
Микола прокинувся усміхненим. Він чітко усвідомлював - що хоче від свого життя
Мелінда сиділа на своєму улюбленому кріслі і переглядала нове майбутнє Миколи.Вона задоволено усміхалася.
Чоловік прорветься через всі "полапки" і відкриє своє власне детективне агентство. Багато добра зробить для людей. Творець пошле йому половинку. Вони зустрінуться випадково, але відразу ж зрозуміють. що створені один для одного. Одружаться. і в них народяться близнята.Ці двоє цікавих розумненьких хлопчиків - ніколи не дозволять батькам впасти у тенета недовіри.
Небеса дарують нам життя. для того щоб ми знайшли своє призначення і народили гідне потомство яке буде продовжувати наші справи, боротися за справедливість і насти палаючий факел Віри.
- .
